Біографія Теодора Драйзера
Теодор Герман Альберт Драйзер – американський письменник і громадський діяч – народився 27 серпня 1871 року у невеличкому містечку Терре-Хот (штат Індіана, США) в сім’ї німецьких іммігрантів.
Батько, Джон Пол Драйзер, ревний католик, людина працьовита і чесна, належав до розряду невдах. Сім’я злидарювала, у пошуках кращої долі переїжджала з місця на місце, з однієї общини в іншу. Матір, Сара Драйзер, жінка неписьменна, але мудра та добросерда, сильна та самовіддана, намагалася скрасити життя сім’ї, але дитячі спогади Драйзера невеселі.
Навчання у прихідській школі для сором’язливого тугодума, яким він був тоді, стало справжньою мукою. Він рано почав заробляти на прожиття: був рознощиком газет, розносив білизну, збирав квартирну плату, працював у торговця залізними виробами і сам торгував уроздріб, підсобним робітником на залізниці, мив посуд в одному із ресторанчиків Чикаго. Тут він пройшов свої «університети». У 1887 закінчив школу. У справжньому університеті у Блумінгтоні (штат Індіана) йому пощастило провчитися лише рік (1889) завдяки допомозі шкільної вчительки, котра заплатила за його навчання. Через рік припинив навчання, оскільки не зміг його оплачувати. Працював клерком, візником фургона в пральні.
У 1892–1894 працював репортером у газетах Піттсбурга, Толідо, Чикаго і Сент-Луїса. В 1894 переїхав до Нью-Йорка. Його брат Поль Дрессер організував музичний журнал «Еврі манс», і Драйзер почав працювати редактором. У 1897 кинув журнал. Писав на замовлення «Метрополітен», «Харперс», «Космополітен».
До появи свого першого роману в 1900 Драйзер опублікував 42 статті й ряд поем. Драйзер в інтерв'ю для довідника «Хто є хто в Америці» (1899) вказав, що ним написані дві книги: «Дослідження про знаменитих сучасників» і «Поеми». Як і всі його ровесники, він зазнав значного впливу еволюціонізму, пережив захоплення соціал-дарвінізмом і прагматичною етикою. Погляди Драйзера зблизили його з письменниками об’єктивного, або натуралістичного, напряму, хоча до жодної школи він не належав і свої шляхи прокладав самостійно. Думка про те, що Драйзер – це «другий Золя», помилкова. Володарем його дум був Оноре де Бальзак. Найважливіше, чим Драйзер завдячує Бальзакові, це відкриттям домінанти характеру молодої людини, котра стоїть на порозі життя, кидає йому виклик, котра натхненна мрією про успіх.
Бібліографія праць Драйзера, як правило, починається з його роману «Сестра Керрі» (1900), який критика зустріла вороже і він відразу ж був заборонений через «непристойність». У центрі роману – історія юної провінціалки, котра прибула в Чикаго у пошуках роботи. Керрі – дівчина, сповнена непевних бажань, без чітких моральних принципів. У 1911 Драйзер публікує свій другий роман «Дженні Ґерхардт» (Jennie Gerhardt). В основі сюжету двох його перших романів – реальні факти із життя сестер письменника. «Дженні Ґерхардт» – це своєрідне дзеркальне відображення «Сестри Керрі». Дженні також походить із бідної сім'ї, і зваблює її, як і Керрі, людина з вищих кіл. Але Дженні, на відміну від Керрі, байдужа до багатства, вона створена для глибокого та вірного кохання.
У 1910–20-х набрав сили яскравий публіцистичний талант Драйзера. Він видав дві книги нарисів – «Сорокалітній мандрівник» (A Traveller at Forty, 1913) і «Канікули уродженця Індіани» (A Hoosier Holiday, 1916), де подорожні нариси (він мандрував Англією, Францією, Німеччиною у 1911, а згодом перетнув усю Америку) поєднані зі спогадами та роздумами письменника про сучасність, суспільство, особистість і мистецтво.
Романом «Фінансист» (The Financier) (1912) Драйзер почав свою монументальну «Трилогію бажання». В її основу покладена історія життя мільйонера. Другий том – «Титан» (The Titan), 1914; третій – «Стоїк» (The Stoic). Показавши зсередини роботу розуму та душі свого героя, письменник прослідковує етапи його перетворення в «титана». Роман побудований як біографія Каупервуда, своєрідне життя фінансового магната. Головний герой – фінансист-філософ, що надає йому масштабності та величі. У поглядах Каупервуда на життя та людину, у його роздумах і міркуваннях про смисл існування прослідковуються постулати філософських та інших наукових доктрин, якими захоплювався сам Драйзер. Інтелектуальні пошуки Каупервуда роблять його до певної міри двійником автора. «Трилогія бажання» – одне з видатних досягнень американської та європейської літератури XX ст.
Зацікавленість Драйзера наукою, мистецтвом, соціальними теоріями звела його в довоєнні роки з бунтівними мешканцями Гринвіч-вілледжу, завсідників якого С. Льюїс влучно назвав «люмпен-інтелігентами». Тут зустрічалися письменники та художники, агітатори та мислителі, поборники фемінізму та євгеніки. Тут, у Гринвіч-вілледжі, зустрів він героїнь своєї майбутньої «Галереї жінок» (A Gallery of Women, 1929). Багато чого з побаченого та почутого тут Драйзер переніс на сторінки «Титана» і, особливо, нового роману.
Роман «Геній» (The Genius, 1916), який Драйзер вважав своїм найкращим твором, – книга про природу мистецтва та роль художника. Юджин Вітла – головний герой, як свого часу Френк Каупервуд, викликає неприязнь і роздратування навколишніх своєю яскравою індивідуальністю. Юджин Вітла – обдарований художник. Драйзер відважно порушив існуючу традицію «добропристойності» в літературі, його герой повстав проти заскорузлості академізму та салонної красивості. Через рік після виходу роману «Західне товариство з боротьби з пороком» добилося його заборони. На захист «Генія» виступили багато письменників, зокрема Джек Лондон, С. Льюїс, Г. Веллс, А. Беннет.
Прикметно, що одночасно з роботою над «Титаном» і «Генієм» Драйзер накидав план багатотомної автобіографії. У 1916 завершив її перший том «Світанкова зоря» (Dawn). Другий том «Книги про самого себе» (A Book of Myself) був закінчений у 1919, але вийшов друком у 1922.
На межі 1910–20-х Драйзер наче підбивав попередні підсумки, збирав раніше написані п’єси, оповідання, нариси, доповнював їх новими та видав кілька збірок, поміж яких «Дванадцять мужчин» (Twelve Men, 1919), «Кольори великого міста» (The Colour of a Great City, 1923). Мимохіть виник задум нового роману, який стане його тріумфом.
«Американська трагедія» (An American Tragedy, 1925) виникла з декількох рядків кримінальної хроніки. На початку століття американські газети писали про вбивство якимось Джиллетом вагітної коханої, котра стала перешкодою на його шляху до корисливого весілля. Вбивцю було страчено. У 1924 задум роману визрів. Драйзер не приховував схожості історії свого героя Клайда Гріфітса з історією Джиллета. Письменник відвідав місце реального злочину – Лікург, щоб пройнятися його атмосферою. «Американська трагедія» при всій масштабності, багатоплановості дуже цільна книга, підпорядкована єдиному задуму. Таке враження створює не постать героя, а логіка розвитку його долі, ім'я якій – Неминучість. Художній зір Драйзера дозволив йому розгледіти у звичайній кримінальній справі трагедію долі.
У 1932–1933 Драйзер спільно з Дж. Натаном, Е. Бойдом, Ю. О’Нілом заснував журнал «Амерікен спектейтор», намагаючись згуртувати ліві інтелектуальні сили в їхній антивоєнній та антифашистській боротьбі. Багато з написаного в цю «політичну декаду» увійшло в публіцистичні книги «Трагічна Америка» (Tragic America, 1931) й «Америку варто рятувати» (America Is Worth Saving, 1941).
У 1944 Американська академія мистецтв і літератури нагороджує Драйзера почесною золотою медаллю за видатні досягнення в галузі мистецтва й літератури.
Наприкінці життя Драйзер закінчив роман «Оплот» (The Bulwark, 1946), в центрі якого історія фінансиста Солона Барнса, котрий опинився в ролі сучасного Іова. Пафос поразки, присмак гіркого розчарування споріднює «Оплот» зі «Стоїком» (1947), над яким Драйзер працював одночасно, але так і не встиг закінчити. Те ж саме відчуття даремно прожитого життя переживає і Френк Каупервуд, його мучать такі самі думки про марність його титанічної боротьби за багатство та владу. Герої Драйзера наприкінці життя намагаються знайти опертя у вічних цінностях.
Драйзер також до самої смерті продовжував свій безнастанний духовний пошук. Дороги шукань привели його в конгрегаційну церкву, куди він почав ходити до причастя, і в комуністичну партію. І в першому, і в другому випадках ним керувала віра в Ідеал, котра, як це не дивно, узгоджувалася з його позитивістськими переконаннями. Ця віра освітлює зсередини все, створене Драйзером.
Теодор Драйзер помер 28 грудня 1945 року в Голлівуді (США).
Українською мовою окремі твори Драйзера переклали М. Коваленкова, М. Івченко, Л. Смілянський, І. Буше, Л. Ященко, О. Кундзіч, Е. Ржевуцька, М. Дмитренко та ін.
Твори
Критика
