Поль Елюар українською мовою
Леонід Гольберг, Марк Гольберг
Гортаючи сторінки збірок Поля Елюара, думаєш про силу поетичного слова, яке здатне вбирати в себе біль і радість, тривоги й сподівання мільйонів людей, передавати прикмети часу, своєрідно відтворювати рух історії.
...людям
потрібні боротьба, надія
і єднання, щоб, пояснивши світ, його
перетворити —
писав поет, стверджуючи суспільну функцію поезії як могутньої зброї у боротьбі за мир і соціальний прогрес.
У томику представлені всі збірки віршів поета, крім дуже важливої книжки «Тварини й їх люди. Люди та їх тварини».
Із кожної збірки перекладач — а всі переклади належать Михайлові Москаленку — мав змогу вибрати лише кілька творів. Він прагнув подати найбільш характерне. На жаль, це не скрізь вдалося. Скажімо, дещо збіднено представлені збірки «Столиця скорботи», «Вмирати через безсмертя», «Троянди для всіх», «Обличчя миру». І все ж читач дістає певне уявлення про творчий шлях поета, який від неусвідомленого анархічного бунту проти капіталістичного ладу прийшов до свідомої участі у великому русі борців за мир і демократію.
У процесі перекладання органічно поєднуються політ поетичної думки й наукове прочитання оригіналу, здатність входити у світ поета і глибокий філологічний аналіз. Москаленко мав змогу спиратися на кращі дослідження творчості Елюара, зокрема на праці радянських вчених М. Балашова й С. Веліковського.
При всій своїй своєрідності й неповторності шлях Поля Елюара відбиває важливі закономірності літературного процесу сучасної доби.
Велика заслуга Елюара полягає у тому, що він був одним із тих поетів, які відстоювали необхідність ліричної поезії, стверджували її величезні можливості у відображенні і перетворенні дійсності. Елюар прагнув
Показати всіх і кожного з людей,
З усім, що їх гнітить, з усім, що надихає,
І все, на що хоч раз упало світло, — історію, і кров, і сподівання, й біль.
Все це визначило своєрідність поетики Елюара. Прагнучи «сказати все», охопивши в ліричному слові динаміку буття у всіх його суперечностях, він умів знаходити поезію у найбуденніших проявах життя. Поет бачив складний і рухливий зв'язок різноманітних явищ суспільного життя і внутрішнього світу людини, відчував єдність різних аспектів дійсності, їх діалектичну взаємообумовленість. Звідси — широка і глибока асоціативність Елюарової поезії, розрахованої на активність читача, на його співтворчість, уміння проникнути в суть образної системи поета.
Більшість творів Елюара написано вільним неримованим віршем без чіткої строфічної будови. У такому вірші кожне слово набуває надзвичайної вагомості. Водночас величезну роль відіграє композиція, фонетична й інтонаційно-синтаксична організація. Обрана Елюаром форма вільного вірша вимагає, мовлячи словами одного з дослідників, величезного й постійного напруження: трохи послабшає напруження, і поезія втрачає свою виразність, знижується до переказу.
Скажемо відразу, що серед перекладів М. Москаленка є вдалі, такі, що добре відтворюють оригінал. У цьому відношенні характерний переклад твору «їхні завжди чисті очі», у котрому так повно виявило себе елюарівське розуміння кохання як могутньої творчої сили, як джерела поетичного натхнення і радості. Москаленко прагне передати своєрідність цього вірша, в якому чітка синтаксична будова поєднується із широкою асоціативністю, із вільним потоком надзвичайно містких і сміливих образів. Перекладач точно передав інтонацію твору, зберігши синтаксичні повтори, анафори й паралелізм. Щоправда, не завжди він чуйний до багатства поетичної лексики Елюара, до барв і відтінків слова поета.
Привертає увагу переклад вірша «Дуга твоїх очей» — цього поетичного гімну на честь коханої. М. Москаленко передав своєрідність цього твору, у якому кожне слово сповнене надзвичайної глибини, вбирає у себе безмежний час і широкий простір, зв'язує світ буденних радостей і печалей людини з багатобарвним світом природи, з різноманітними проявами буття, з історією. Особливо вдалася перекладачеві кінцівка вірша.
За точним і образним висловом С. Веліковського, кохання для Елюара стало подібним до вікон, навстіж розчинених у широкий світ. Через кохання розкриваються гуманістичні сили людини, утверджується єдність і солідарність людства в боротьбі проти несправедливості, проти зла й неправди. Вірш такого плану «Я сказав тобі це для хмар» добре перекладений Москаленком.
Лірика Елюара з кожним роком охоплювала дедалі більше коло життєвих явищ, ставала тематично багатшою. Іспанські події 1936-1938 років поставили перед поетом багато питань, зокрема про взаємини між політикою і поезією. Елюар відповів на них своїми збірками «Вільні руки», «Природний плин», «Повна пісня», «Відкрита книга І». Велике значення має, зокрема, цикл «Щоб жити тут». Із п’яти віршів цього циклу Москаленко переклав два: перший і останній. Він точно передає підсумок поетичної думки, те, до чого прийшов поет:
Я вже не самотній.
Але ці рядки є і логічним завершенням своєрідної композиції циклу, що повинен був урахувати перекладач.
Саме в переддень другої світової війни почався новий період творчості Елюара. З 1941 року він стає учасником руху Опору і його великим поетом. Всього себе він віддав благородній справі боротьби проти фашизму. Поет зумів знайти такі слова, які проникливо виражали почуття і заповітні думки всіх патріотів. Він використав і розвинув ті поетичні відкриття, до яких прийшов у попередні періоди. В його віршах з'являються нові ідеї і теми, нові образи й інтонації. Участь у визвольній боротьбі збагачувала поезію Елюара.
Поет створив прекрасні вірші про героїв Опору. Ось, скажімо, «Сповіщення». Цей твір був відгуком на страту в 1942 році редактора журналу молодих комуністів «Зошити юності» Жоржа Дюдака. Поет говорить про останню ніч героя перед стратою. Москаленко непогано переклав цей вірш, у якому трагічна ситуація поєднується з пафосом утвердження, з вірою у перемогу народу. Правда, є у цьому перекладі і деякі неточності. Можливо, у даному контексті слово Jour не треба було перекладати буквально: день. Краще було б: зоря.
Цікавий переклад «Мужності». Якось було зауважено, що кожний ліричний вірш являє собою своєрідну, невеличку за розмірами, але глибоку за напруженістю конфлікту драму. До «Мужності» цю думку можна повністю застосувати. Поет передає трагізм років окупації, драматизм тієї боротьби, яку вів народ Франції проти загарбників. Разом з тим Елюар оспівав героїзм і мужність борців руху Опору, створив натхненний гімн трудовому Парижеві. У перекладі М. Москаленка є місця, які свідчать про проникнення у глибини відтворюваної думки. Добре передано енергію внутрішнього переживання — від скорботи до мужнього життєствердження. Проте спостерігаємо й певні розходження з оригіналом. Елюар підкреслює: «Париж— моє прекрасне місто», а Москаленко випускає означення, яке становить важливий елемент поетичного цілого. В оригіналі Париж є ключовим словом. Перекладач інколи замінює його займенником. У Елюара двічі повторюється: «Ти звільниш себе». Це зв'язано з уславленням активності трударів Парижа. У Москаленка в одному випадку звучить: «Ти будеш вільний», а в другому: «Ти звільнишся від бруду і насильства». Отже, глибокий смисл повтору відтворено не повністю.
Взагалі, ключові слова — характерна прикмета поетики Елюара. Вони завжди несуть на собі велике смислове навантаження і разом з тим виступають як один з елементів ліричної композиції, зв'язуючи між собою окремі частини вірша. Це не в усіх випадках враховує перекладач. Не врахував він і того, яку роль відіграє інструментовка, фонетична організація твору.
Хотілося б ще спинитися на перекладі уславленої «Свободи», що являє собою вершину поезії французького руху Опору. Цей твір відразу ж після свого народження облетів усю Францію, став патріотичною заповіддю, присягою мільйонів, був пронесений підпільниками й партизанами, наче бойовий прапор, крізь роки боротьби з фашизмом. І нині він продовжує свій героїчний шлях.
Слово «Свобода» з'являється у тексті двічі: у назві й у заключному рядку. Так створюється своєрідна кільцеподібна композиція. За точним визначенням Веліковського, «Свобода» зіткана з прямих і простих означень, що зовсім несподівано поставлені поряд. Вірш має надзвичайно чітку й струнку побудову. Це досягається й тим, що кожна строфа закінчується словами:
Jecris ton nom (Я пишу твоє ім'я).
Образи вірша вбирають у себе різні часи з життя людини, історії — широкий простір, що охоплює усю повноту буття людини й людства: від чарівної країни дитинства до великого світу боротьби за соціальний прогрес. Елюар показав, як відчуття й усвідомлення справжньої свободи збагачує людську особистість.
Крім Москаленка, «Свободу» українською мовою перекладали М. Терещенко та І. Драч. Дивно, що такий знавець французької поезії, як Терещенко, створив переспів, досить віддалений від оригіналу. Зате переклад Івана Драча був дуже вдалим.
М. Москаленко дав своє тлумачення «Свободи». Дослідження його перекладу показує, що він при цьому використав досвід своїх українських та російських попередників (російською мовою «Свободу» перекладали С. Бобров, П. Антокольський, З. Гуковська, М. Ваксмахер). Можна вказати на прямі перегуки між Москаленком і Драчем, скажімо, у першій і четвертій строфах. У той же час можна вказати і на розходження між двома перекладами. Так, дуже важкою була п'ята строфа, в якій є такий рядок:
Sur les saisons fiancées.
Відтворюючи це місце, Драч змінив смисл образу:
І на всіх порах року.
Москаленко, враховуючи досвід російських перекладачів, зокрема Ваксмахера, перекладає:
На заручинах весен.
Є у Москаленка деякі нові й цікаві моменти у відтворенні «Свободи». Йому вдається передати характерне для Елюара поєднання буденності й поетичності, урочистої піднесеності, й зворушливої простоти.
Багато уваги М. Москаленко приділив повоєнній поезії Елюара, яку характеризує глибокий, органічний синтез задушевності й філософічності, Одну із своїх збірок Елюар назвав «Неперервна поезія». У цих словах— глибокий зміст: ідеться про поезію, що відтворює ритм буття, невпинний рух життя. «Елюар стає політичним поетом» у найвищому розумінні цих слів»,— пише В. Коптілов. М. Москаленко дає читачеві змогу відчути силу таких творів, як «Поезія мусить мати на меті практичну істину» і «Сказати все».
...Наші нотатки аж ніяк не претендують на вичерпний аналіз перекладів Михайла Москаленка. Гадаємо, що ці переклади стануть предметом спеціальних і докладних досліджень. Проте вже зараз можна сказати, що український читач одержав видання, яке знайомить його із творчістю видатного французького поета. Це, безумовно, є важливою подією у нашому культурному й літературному житті.
Л-ра: Жовтень. – 1976. – № 6. – С. 144-146.
Твори
Критика
