Біографія Рея Бредбері

Рей Дуґлас Бредбері – один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв – народився 22 серпня 1920 року у містечку Вокіґан (штат Іллінойс, США).

Був наймолодшим серед трьох братів у сім'ї шведської іммігрантки і Леонарда Сполдінґ Бредбері – телефоніста англійського походження. Своє друге ім'я Дуґлас отримав на честь зірки німого кіно – Дуґласа Фербенкса. Роки його раннього дитинства і становлення пройшли у Вокіґені в атмосфері любові великої сім'ї, і цей період був корисним як для автора, так і для його творчості. Хлопчика заохочували до читання – чимало часу він проводив у місцевій бібліотеці. Там він читав Лимана Френка Баума («Чарівник країни Оз»), Жуля Верна, Герберта Джорса Веллза, особливо – Едґара Берроуза (що відомий насамперед серією про пригоди Тарзана). Саме тоді, у 12-річному віці, Рей почав думати про кар'єру письменника. Бібліотеку через багато років він зробить місцем подій роману «Щось лихе до нас іде» (Something Wicked This Way Comes), а образ рідного містечка 1920 років виведе у різних творах під назвою «Зелене місто» (Green Town).

Про свої дитячі роки він збереже враження у «Кульбабовому вині» (Dandelion Wine) та численних оповіданнях про Дуґа – простого американського хлопчика, у якому легко вгадати автора.

Коли Бредбері виповнюється 14 років, сім'я здійснює ряд переїздів, врешті осідаючи у Лос-Анджелесі у 1934. Рей закінчує середню школу. Не маючи можливості продовжити навчання, він змушений заробляти на життя продажем газет; цим і обмежує свою «офіційну» освіту. Систематичні знання він здобуває відвідинами бібліотек.

Творчий шлях завдовжки 80 років розпочався, за спогадами Рея, із зустрічі на карнавалі дня праці з Містером Електриком, який переконав хлопчика, що впізнав у ньому свого друга, який загинув у Франції у Першій світовій війні; фокусник сказав йому «Живи вічно!». Ця відповідальність за мрії інших, імовірно, спрямувала 12-річного хлопчика на шлях, який він згодом обрав.

У 1938–1942 Рей працював продавцем газет на вулицях Лос-Анджелесу, проводячи ночі за друкарською машинкою. Таким чином, набувався досвід літературної творчості та формувалась майстерність. Особистий впізнаваний стиль письменнику вдалося створити лише після тривалих зусиль.

Хронологія ранніх спроб стає чіткою із Дилеми Голлербохена (1938, Hollerbochen's Dilemma). У 1940-х поодинокі оповідання Бредбері починають з'являтися друком спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом у престижних виданнях. Із 1943 Рей стає професійним письменником, і в 1947 виходить перша збірка «Темний карнавал», укладена із раніше написаних оповідань, яка, проте, не принесла авторові ні успіху, ні статків.

Справжній успіх приходить до Бредбері через три роки, коли з'являються «Марсіанські хроніки» – цей, за його висловом, несподіваний роман, скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, який, за іронією долі, мав таке ж саме прізвище Волтер Бредбері. Саме йому письменник згодом присвятив «Кульбабове вино».

За одну ніч Рей Бредбері пише роман, компонуючи та пов'язуючи численні оповідання.

Тоді ж – і за тим же принципом вийшла збірка «Розмальована людина» (The Illustrated Man). Ще три роки – і кільканадцять оповідань, що у 1953 були випущені під назвою «Золоті яблука сонця» (The Golden Apples of the Sun) – настав час для наступного роману. Ним став «451° за Фаренгейтом» (Fahrenheit 451). 25 000 слів, що стали основою книги, були написані впродовж 9 днів ще у 1951 й коштували 9 доларів 80 центів. Ці гроші – плата за роботу з друкарською машиною в бібліотеці імені Лоренса Павелла в Каліфорнійському Університеті у Лос-Анджелесі, – вона становила 10 центів щопівгодини. Поспіх був викликаний тим, що Бредбері, шукаючи усамітнення (а працювати вдома він не мав змоги: згодом іронічно зауважував, що, коли доводилось обирати між письменством та іграми із дочками, обирав останнє), знайшов його саме у згаданій бібліотеці. Спокій, щоправда, там надавався відносний.

Так написано оповідання «Пожежник», опубліковане в журналі «Галактика» (Galaxy) 1951 року. Роман – це доповнена версія цього оповідання, випущена за два роки після того видавництвом «Ballantine».

Ця книга у багатьох аспектах стала програмною для Бредбері. Письменник неодноразово повертався до неї, створив п'єсу за тими ж мотивами. Бредбері стверджував, що це єдиний науково-фантастичний роман, що вийшов з-під його пера; решту творчості слід відносити до жанру фентезі.

Рей активно працював, навіть коли був уже літньою людиною. Врешті, навіть за тиждень до смерті опублікував статтю в журналі New Yorker. Він створив десять романів, сотні оповідань, десятки п'єс і радіоп'єс.

Невдовзі після виходу роману «451° за Фаренгейтом» для нього почалась злива нагород і премій, що супроводжувала Рея до останніх років життя. У 1954 – нагорода Національного інституту мистецтв і письменства. Двічі йому присуджувалась премія О. Генрі. Був лавреатом медалі Національної книжної фундації (National Book Foundation), лавреатом Еммі за адаптацію оповідання «Дерево Геловіну» (The Halloween Tree). Йому присвячена зірка на Голівудській алеї слави, всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. У 2000 Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості. У 2004 – Національну Медаль Мистецтв Президента Дж. Буша. У 2007 – Пулітцерівську премію за визначну, плідну і глибоко впливову кар'єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі.

Рей Дуґлас Бредбері помер 5 червня 2012 року у Лос-Анджелесі (США).

Головна ідея творів Бредбері – гуманістична тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, Знання з Варварством. Особливо виразно прозвучала вона в написаній у похмурі, ганебні для Америки роки маккартистської реакції, повісті «451° за Фаренгейтом». Це історія світу, в якому люди почали спалювати книги. Трохи в іншому, казково-алегоричному, аспекті виникає ця сама тема в повісті «Щось лихе до нас іде» (1962) і в новому романі «Смерть – діло самотнє» (1985). Вона вкладена у досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоча, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію «Кульбабового вина».

Письменника глибоко тривожили машинізація і породжене нею надзвичайне поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсиса, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині.

Твори:

Романи:
Марсіанські хроніки (The Martian Chronicles), 1950.
451 градус за Фаренгейтом (Fahrenheit 451), 1953.
Кульбабове вино (Dandelion Wine), 1957.
Щось лихе насуває (Something Wicked This Way Comes), 1962.
Смерть – справа самотня (Death is a Lonely Business), 1985.
Цвинтар для безумців[ru] (A Graveyard for Lunatics), 1990.
Зелені тіні, Білий Кит (Green Shadows, White Whale), 1992.
З праху повсталі (From the Dust Returned), 2001.
Давайте всі вб'ємо Констанцію (Let's All Kill Constance), 2002.
Літо, прощавай! (Farewell Summer), 2006.

Повісті:
Лід і Полум'я (Frost & Fire), 1946.
Лорелея червоної імли (Lorelei of the Red Mist, спільно з Лі Брекетт), 1946.
Пожежник (The Fireman; основа роману «451 градус за Фаренгейтом»), 1951.
Переддень всіх святих (The Halloween Tree), 1972.
Десь грає оркестр (Somewhere a Band Is Playing), 2007.
Левіафан-99 (Leviathan '99), 2007.

Оповідання:

Переважна більшість оповідань видавалися в збірках. Однак серед збірок є компілятивні: основу їх складають раніше опубліковані оповідання. Нижче наведено всі 15 оригінальних збірок, що містять, за рідкісним винятком, неповторювані оповідання:

Темний карнавал (Dark Carnival), 1947.
Розмальована людина (The Illustrated Man), 1951.
Золоті яблука Сонця (The Golden Apples of the Sun), 1953.
Ліки від меланхолії[ru] (A Medicine For Melancholy), 1959.
Машинерія радості (The Machineries of Joy), 1964.
Електричне тіло співаю, 1969.
Далеко за північ (Long After Midnight), 1976.
Спогад про вбивство (A Memory of Murder), 1984.
Конвектор Тойнбі (The Toynbee Convector) (видана під неправильною назвою «На захід від жовтня»), 1988.
Миттєво (Quicker Than the Eye), 1996.
Водіння наосліп (Driving Blind), 1997.
На коня (One More for the Road), 2002.
Кицьчина піжама (The Cat's Pajamas: Stories), 2004.
Літній ранок, літня ніч[ru] (Summer Morning, Summer Night), 2007.
У нас завжди буде Париж (we'll Always Have Paris), 2009.