30.04.2023

Імпресіоністські мотиви в новелах Гі де Мопассана

В. І. Правда

Імпресіоністичний прийом найчастіше використовується для освітлення, звуку, а також інших вражень, в яких втілюється миттєве, спонтанне сприйняття дійсності. Серед його різновидів виділяють імпресіоністичний пейзаж та імпресіоністичний портрет. Чудовий художник-пейзажист Мопассан, зображуючи природу, передає найтонші нюанси, її барви, настрій, характерні дрібниці й деталі: стан повітря, його температура, запахи місцевості, джерело їх надходження. Подібні картини підкреслюють почуття та настрій персонажів. Такими є, наприклад, новели Мопассана «Місячне сяйво», «Міс Гаррієт» та інші. В цих новелах, центральною темою яких є любов, виявляється найвища майстерність Мопассана як майстра зображення людської психології, емоцій, душевних рухів.

Мопассан, як художник слова, малює словами виразні картинки, живі образи, передає думки, відчуття, дії, вчинки, розмови людей. Стає значно яскравішою особистість майстра слова: відбувається привнесення живопису до літератури, підпорядкування його ідейно-художній концепції твору, вироблення імпресіоністичних прийомів письма. Всі ці особливості французького тексту роблять роботу перекладача досить нелегкою і відповідальною.

Один з основних засобів опису природи мопассанівських новел - іменники зі значеннями явищ природи (ранкова зоря - l’aurore, місячні промені - les rayons de lune), рослин, для яскравого відтворення картин пейзажу (жнива - la moisson, конюшина - le trèfle).

Можна навести такий приклад опису картини пейзажу письменника в новелі «Міс Гаррієт» з використанням подібного роду іменників.

Фр. реч. - On se couche dans une prairie, au milieu des marguerites et des coquelicots, et, les yeux ouverts, sous une claire tombée de soleil, on regarde au loin le peit village avec son clocher pointu qui sonne midi [1, с. 179].

Також доцільно буде простежити використання цих іменників на прикладах перекладів українською та російською мовами:

Укр. пер. — Ляжеш серед поля, серед стокроток та зіркатого маку, під ясним сонячним промінням, і розплющуючи очі широко, дивишся на далеке сільце з маленькою гостроверхою дзвіницею, слухаєш, як дзвін вививає полудень [3, с. 9].

Рос. пер. - Лежишь на лугу посреди ромашек и маков и, раскрыв глаза, под ярким потоком света, глядишь вдаль на деревушку с остроконечной колокольней, где бьет полдень [2, с. 97].

Зіставляючи обидва варіанти перекладу, треба сказати, що український автор вживає більш емоційно-експресивно забарвлену лексику. Про це свідчать епітети зіркатий, ясний, що не було вжито в мові оригіналу.

Щодо російського перекладу, то цей варіант є більш наближений до мови оригіналу, де кожний іменник зберігає своє лексичне значення. Також вдалим є створення перекладачем ефекту віддаленості від населених пунктів за допомогою суфікса -ушк-, тим самим набуваючи експресивного значення зменшеним іменником деревушка. З цією ж метою вживає іменник сільце автор українського перекладу.

Одним із засобів характеристик природних явищ у новелах Мопассана є прикметники і дієприкметники зі значеннями якості та ознаки. При цьому автор застосовує як непохідні прикметники зі значеннями кольору, розміру (велетенський - géant, короткий - courte, густа - épais, червоне - rouge, білий - blanche), так і похідні від іменників (велична - grandiose, чарівний - délicieux, charmant, сяючий - luisant).

Так, наприклад, описуючи ласкаву ніч в новелі «Місячне сяйво», автор вживає велику кількість прикметників і дієприкметників для того, щоб надати образності цій величі природи:

Фр. реч. - le chèvrefeuille géant, grimpé sur le mur de sa maison, exhalait des souffles délicieux et comme sucrés, faisant flotter dans le soir tiède et clair une espèce d’âme parfumée [1, c. 108].

Укр. пер. - ...буйний козячий лист пнувся вгору по стінах, по хаті, розходився від нього чудовий, солодкий дух, мовби душа його пахтіла, плавала в теплому, ясному вечірньому повітрі [3 с. 58].

Рос. пер. - ... огромный куст жимолости, обвивавшей стену дома, струил такой нежный, сладкий аромат, что казалось, в прозрачном теплом сумраке реяла чья-то благоуханная душа [2, с. 79].

Цікавим є український варіант перекладу іменника le chèvrefeuille (жимолость) тут перекладач відтворює лексему оригіналу, вживаючи кальку козячий лист, що набуває художньої виразності в описі природи.

Мета Мопассана як майстра психологічного реалізму - у виявленні обумовленості лексичного (емоційного) зображення персонажів їхньою природою та умовами існування, у наділенні «характером» всіх персонажів, за допомогою використання певних лексичних засобів, зробити їх художньо цікавими й рельєфними. І Мопассан досяг мети.

Бібліографічні посилання: