Зірка першої величини

Володимир Квітневий

Свою розповідь про Марію Тарасівну Крушельницьку хочу розпочати словами славетної поетеси-шістдесятниці Ліни Костенко: “У шістдесятих роках ми були такі молоді, так вірили у правду, вперше сказану нам тоді, з такою чистою душею пішли в боротьбу за неможливість повторення сталінських жахіть!”

Що собою являла сталінська репресивна машина, знали майже всі члени львівського Клубу творчої молоді “Пролісок”, бо на той час у Галичині не було сім'ї чи родини, які б не потерпіли від російського окупаційного режиму. Добре розуміла ситуацію і Марія Крушельницька, коли погодилася стати членом Президії цього прогресивного політичного об'єднання молодої творчої інтелігенції, бо знала істинних убивць свого батька, Тараса Крушельницького, його батька – Антона та брата Івана. Вона, як і ми усі, добре розуміла, що не можна вірити у ніяке ідеологічне пом'якшення з боку Радянської влади, бо її ідеологія була облудною, а тотальне винищення еліти українського народу, жорстоке переслідування ще дужче посилились… А отже, треба було свідомо визначитись: до якого пристати берега!..

Вже з перших кроків, Клуб творчої молоді “Пролісок” обрав тактику просвітницько-політичної роботи на теренах області через вміле використання могутнього національного фактору, закладеного у творах літератури, музики, образотворчого мистецтва. Тому в структурі КТМу діяли три секції: літературна, музично-театральна і образотворчого мистецтва.

Оскільки мова йде про відому піаністку Марію Крушельницьку, яка репрезентує музично-театральну секцію “Проліска”, тому слушно буде назвати поіменно найбільш знакових членів тієї секції, згодом відомих музикантів, композиторів, співаків. Серед них – Ігор Хома, Степан Турчак, Юліан Корчинський, Іван Гамкало, Мирослав Скорик, Ігор Лацанич, Зеновій Бабій, Леся Цалай, Семен Шкурган, Олександр Врабель, Олександр Зелінський.

Важко було б уявити повноцінну діяльність музично-театральної секції КТМу без її другого крила – надзвичайно талановитого, яскравого сузір'я українських артисток в особі Марії Процев'ят, Марії Крушельницької, Ярослави Матюхи, Тамари Дідик, Люби Чайківської, Тамари Поліщук, сестер Байко. Кожна із цих особистостей заслуговує окремого творчого дослідження, бо внесли великий вклад у розвиток української пісенної і музичної культури.

З-поміж цього сузір'я далеких шістдесятих років на небі музичного світу потужно спалахнуло ім'я Марії Крушельницької і досі сяє зіркою першої величини.

…Коли піаністка Марія Крушельницька переступила поріг Клубу творчої молоді “Пролісок”, в її освітньому набутку вже були закінчені Московська державна консерваторія і аспірантура при ній під керівництвом славетного музиканта, професора Генріха Нейгауза. А, отже, на випадок новітніх репресій з боку комуно-більшовицького кримінального режиму, старший викладач Львівської державної консерваторії імені М.Лисенка реально розуміла – на що вона йде!.. Та попри все вона зайняла тверду громадянсько-патріотичну позицію в хиткі часи так званої “хрущовської відлиги” і стала активним учасником щойно народженого шістдесятницького руху, разом із своїми соратниками – представниками різних видів мистецтв, про яких я розповідав у книзі “У вирі шістдесятницького руху” (Львів, Каменяр, 2003). На жаль, після кількох років своєї просвітницько-політичної діяльності шістдесятництво переживе трагічну сторінку в історії новітнього руху опору за незалежність України.

Як член президії Клубу творчої молоді “Пролісок”  Марія Крушельницька охоче брала участь у літературно-музичних заходах, які проводила не тільки у Драматичному театрі імені Марії Заньковецької, Будинку актора, Театрі опери і балету, але й виїжджала у містечка області. Була свідком драматичних каральних дій з боку Львівського обкому Компартії і КГБ щодо членів нашого об'єднання, які у травні 1964 року відправились у поїздку до Києва і Канева на святкування 150-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. Боляче переживала разом з нами, коли опинилися за ґратами наші побратими по боротьбі – письменники Михайло Косів, Богдан Горинь, Михайло Осадчий, психолог Михайло Горинь, історик і політолог Іван Гель, переслідувались Ірина і Ігор Калинці, Мирослава Зваричевська та інші.

Приємно згадувати, що в 1991 році, на початку нашої Незалежності, мій голос долучився до утвердження кандидатури Марії Тарасівни Крушельницької на посаду ректора Вищого державного музичного інституту імені М.Лисенка, а згодом – Львівської музичної академії імені М.Лисенка.

Колишня шістдесятниця – нині носить високе звання Заслуженої артистки України. У 2000 році їй присвоєно високий учене звання – професора.

…Астрономи стверджують, що найяскравіше зорі сяють восени. Це природнє диво проявляється й у житті людей, коли вони сягають зеніту розквіту свого таланту. Сімдесята осінь прийшла і до Марії Тарасівни, талант якої сяє гранями найбільшого розквіту, бо для музиканта осінь – це пора пожинання набутків власної творчості.