Йоганнес Брамс. Концерт для фортепіано B-Dur №2, D-moll №1, 3 інтермеццо op.117

Після крайнощів романтизму середини XIX століття Йоганнес Брамс (1833-1897) прийшов у фортеп'янну музику як більш поміркована і синтезуюча особистість. Прихильники Вагнера й Ліста недооцінювали цього композитора, вбачаючи в його стилі запозичення з класичної спадщини. Час показав, що зроблений Й.Брамсом синтез традицій - цілком індивідуальний, і за ним стоїть могутня особистість, своїм ставленням до творчості подібна до Й.С.Баха. А в другій половині XX ст. Й.Брамс став для виконавців і слухачів одним з найулюбленіших композиторів.
Обидва фортеп'янні концерти Й.Брамса належать до найвидатніших творів цього жанру. Це симфонії для фортеп'яно з оркестром, і ні перед Брамсом, ні після нього нічого подібного не було написано.

«Другий Концерт Брамса був зроблений М.Крушельницькою ще в класі Генріха Нейгауза, - писав О.Криштальський. - А Перший Концерт Брамса разом з диригентом Ісаком Паїном - це незвичайне виконання, яке для мене стоїть вище, ніж трактування багатьох інших видатних піаністів». Цілком інакший розділ творчості цього композитора - Інтермеца з пізнього опусу 117. Найістотніше зі свого мистецького та житгєвого досвіду він довірив тут скромній формі мініатюри і досяг вражаючого за щирістю та глибиною висловлювання.

проф. Наталя Кашкадамова