Біографія Івліна Во

Івлін Артур Сент-Джон Во – британський письменник, представник сатиричного напрямку в британській літературі – народився 28 жовтня 1903 року в Лондоні (Велика Британія) у заможній родині відомого редактора та видавця Артура Во.

Дитинство пройшло у Гемсптеді, респектабельному передмісті Лондона, саме тут Во вчився в початковій школі «Гіт Маунт» (Heath Mount School).

Батько Івліна Во і його старший брат Алек вчилися в школі «Шерборн» (Sherborne School), але в останній рік навчання Алека Во відрахували зі школи, після того як він опублікував контроверсійний роман The Loom of Youth, в якому зачіпалися питання гомосексуальних стосунків серед студентів шкіл і який, на думку керівництва школи, значно зашкодив її репутації. Школа відмовилася приймати на навчання Івліна, і його батько був вимушений віддати його до менш престижного коледжу «Ленсінг» (Lancing College), відомого своїми сильними англіканськими традиціями. Ймовірно, саме завдяки навчанню у цій школі Во протягом всього життя зберігав зацікавленість до релігії, хоч і в ті роки вважав себе агностиком.

У 1930 під час роботи над другим романом «Мерзенна плоть» (Vile Bodies) Івлін Во перейшов у католицтво, і після того, як його перший шлюб був анульований церквою, у 1936 одружився вдруге з Лаурою Герберт. Вона була католичкою, донькою Обрі Герберта та кузиною його першої дружини (обидві вони були онуками Генрі Герберта — четвертого графа Карнарвона). Шлюб виявився вдалим та протримався до кінця його життя. У Лаури й Івліна було семеро дітей, одна дитина (донька Марі) померла у дитинстві. Син Оберон, названий на честь брата Лаури, пішов слідами батька, ставши письменником і журналістом.

Під час Другої світової війни Івлін Во служив у морській піхоті і брав участь у десантній операції у Лівії, отримав звання капітана, зі спеціальним завданням побував в Югославії у 1944.

У 1954 Івлін написав роман «Випробовування Гілберта Пінфолда», ґрунтуючись на своїх відчуттях, випробуваних через розумовий розлад під час круїзу.

Во відомий завдяки своїм сатиричним романам «Занепад і руйнування» (1928), «Мерзенна плоть» (1930), «Жменя праху» (1934), «Незабутня» (1947), в яких присутні властиві автору елементи «чорного» гумору. Популярні його серйозні роботи, як-от «Повернення в Брайдсгед» (1945) і трилогія «Меч пошани» («Люди при зброї» (1952), «Офіцери і джентльмени» (1955), «Беззастережна капітуляція» (1961), в яких чітко простежується католицький фон.

У багатьох своїх творах Івлін Во звертається до британської аристократії і вищого суспільства, часом жорстоко їх висміюючи. Крім того, він автор багатьох оповідань, трьох біографій, і першого тому незакінченої автобіографії. Його листи, подорожі, великі щоденники і кореспонденція також були видані.

Роботи Івліна Во відомі серед читаючої публіки, і до цього дня ним широко захоплюються як гумористом і визнаним стилістом прози. У неопублікованій рецензії на роман «Повернення в Брайдсгед» (1945) Джордж Орвелл писав, що Во — новеліст, таланту якого заважають одіозні погляди. У його пізніх творах простежується соціальний консерватизм, більш відвертою стає релігійність, його роботи викликають розбіжності в середовищі критиків. На думку критика Мартіна Еміса снобізм в роботі «Повернення в Брайдсгед», був «відмовою уяви і художнім провалом». Але це не завадило Brideshead Revisited посісти 90 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік. З іншого боку, американський літературний критик Едмунд Вілсон оголосив Во «єдиним першокласним комічним генієм, який з'явився в англійській літературі з часів Бернарда Шоу». У 1966 в некролозі журналу «Тайм» підсумовували, що Во «здійснив злобно-веселий і в той же час цілком релігійний напад на століття, яке, на його думку, вирвало з коренем всі традиції й висушило всі цінності часу, в якому жив автор».

Герої творів Івліна Во — низка карикатурних, часом гротескових характерів, що межують з абсурдністю портретів «джентльменів» сучасної йому Англії, від позерів, нероб, пустомель, шахраїв і пройдисвітів до тих, хто викликає співчутливу посмішку, істинно порядних простаків, які незмінно користуються прихильністю і симпатіями автора.

Івлін Во помер 10 квітня 1966 року в Тонтоні (Сомерсет, Великобританія).

Твори

Романи та оповідання:
1928 — Decline and Fall.
1930 — Vile Bodies.
1932 — Black Mischief.
1934 — A Handful of Dust.
1936 — Mr Loveday's Little Outing, and Other Sad Stories.
1938 — Scoop.
1942 — Put Out More Flags.
1942 — Work Suspended (Incomplete).
1945 — «Повернення в Брайдсгед» / Brideshead Revisited — спогади про капітана Чарльза Райдера.
1947 — «Незабутня» / The Loved One — повість, англо-американська трагедія.
1947 — Scott-King's Modern Europe.
1948 — Work Suspended (Revised).
1950 — Helen.
1952–1961 — Sword of Honour – трилогія.
1952 — Men at Arms.
1955 — Officers and Gentlemen.
1961 — Unconditional Surrender.
1953 — Love Among the Ruins: A Romance of the Near Future (Любов серед руїн: Історія кохання найближчого майбутнього).
1953 — The Holy Places.
1957 — The Ordeal of Gilbert Pinfold.

Нехудожня проза:
1928 — Dante Gabriel Rossetti.
1930 — Labels — щоденники подорожі Середземним морем.
1931 — Remote People — щоденники подорожі до Адіс-Абеби під час коронації Хайле Селассіє.
1934 — Ninety-Two Days — щоденники подорожі Британської Гвіаною.
1935 — Saint Edmund Campion: Priest and Martyr.
1936 — Waugh In Abyssinia — щоденники другої подорожі Африкою.
1936 — Waugh in Abyssinia — публіцистичний опис війни та її причин.
1939 — Robbery Under Law — щоденники подорожі Мексикою.
1946 — When The Going Was Good.
1959 — The Life of the Right Reverend Ronald Knox.
1960 — A Tourist In Africa.
1964 — A Little Learning.
1967 — Wine In Peace And War.

Фільмографія:
1925 — The Scarlet Woman: An Ecclesiastical Melodrama, реж. Теренс Ґрінідж (Terence Greenidge).
1965 — «Незабутня» / (The Loved One), реж. Тоні Річардсон.
1968 — Decline and Fall… of a Birdwatcher, реж. Джон Кріш (John Krish).
1981 — Brideshead Revisited, реж. Чарлз Старідж (Charles Sturridge), Майкл Ліндсей-Хоґґ (Michael Lindsay-Hogg).
1987 — Scoop, реж. Ґевін Міллар (Gavin Millar).
1988 — A Handful of Dust, реж. Чарлз Старідж (Charles Sturridge).
2001 — Sword of Honour, реж. Біл Андерсон (Bill Anderson).
2003 — Bright Young Things, за романом Vile Bodies, реж. Стівен Фрай (Stephen Fry).
2008 — «Повернення у Брайдсгед» / (Brideshead Revisited), реж. Джуліан Джаролд (Julian Jarrold).