Біографія Ленгстона Г’юза
Джеймс Мерсер Ленгстон Г’юз – американський поет, прозаїк, драматург і колумніст – народився 1 лютого 1902 року в містечку Джоплін (штат Міссурі, США).
Хлопчик був другою дитиною в сім'ї шкільної вчительки Керрі (Кароліни) Мерсер Ленгстон та її чоловіка Джеймса Натаніеля Г'юза. Від обох батьків Г'юз успадкував афроамериканське, європейське і навіть індіанське коріння. Обидві його бабусі по лінії батька були афроамериканками, а дідусі по батьківській лінії були білими: один мав шотландське походження, а другий єврейське. Ленгстон зростав у гетто.
Г'юз був названий на честь свого батька та двоюрідного діда, Джона Мерсера Ленгстона, який у 1888 став першим темношкірим американцем обраним до Конгресу США від штату Вірджинія. Його бабуся по лінії матері, Мері Паттерсон, мала афроамериканську, французьку, англійську та індійську кров. Вона була однією з найперших жінок, яка навчалась в Оберлінському коледжі.
Подружжя Г'юзів розпалося, і батько залишив сім'ю. Він поїхав на Кубу, а згодом у Мексику в пошуках спокою від нестерпного расизму, що панував у Сполучених Штатах. Після розлучення батьків хлопчик мешкав в Канзасі, де його виховувала бабуся Мері Паттерсон Ленгстон. Завдяки досвіду аболіціоністичної боротьби свого покоління Мері Ленгстон привила молодому Г'юзу міцне почуття расової гідності.
Свої дитячі роки Г'юз провів в містечку Лоуренс, штат Канзас. Після смерті бабусі, він був змушений жити впродовж двох років з друзями сім'ї Г'юз, Джеймсом та Мері Рід. Через нестабільні ранні роки, дитинство його не було щасливим, однак вже тоді Ленгстон почав формуватися як поет. Пізніше, Г'юз проживав в Лінкольні, штат Іллінойс зі своєю матір'ю Керрі, яка вдруге вийшла заміж, коли Ленгстон був ще в підлітковому віці. Згодом сім'я переїхала в Клівленд, штат Огайо, а Г'юз пішов у середню школу.
В Лінкольнскій середній школі Ленгстон був обраний поетом у своєму класі. Через багато років Г'юз згадував, що спочатку він вважав, що це лише через стереотип, що нібито афроамериканці мають відчуття ритму. Г'юз говорив: «Я був жертвою стереотипів. В класі було лише двоє темношкірих дітей і наш вчитель англійської мови постійно наголошував на важливості ритму в поезії. Ну, це всі знають, окрім нас, що всі темношкірі мають чуття ритму і ось саме тому мене обрали поетом класу».
Впродовж навчання в Клівленді Ленгстон працював в шкільній газеті і був редактором щорічника, і вже тоді почав писати вірші, оповідання та п'єси. Його перший вірш в напрямку джазової поезії When Sue Wears Red (Коли Сью одягається в червоне), був написаний, ще коли він був школярем. Це було у той час, коли Ленгстон зацікавився читанням книжок. Саме в цей період свого життя, Г'юз почав говорити, що найбільший вплив на його твори справили американські поети Пол Лоренс Данбар та Карл Сендберг.
Г'юз мав тривкі стосунки зі свої батьком. Якийсь час у 1919 він жив з ним у Мексиці. Відносини були такими напруженими і нещасливими, що не раз це підштовхувало юнака до вчинення самогубства. По завершенні вищої школи у червні 1920, Г'юз знову жив з батьком, намагаючись переконати того дати йому грошей на навчання в Колумбійському університеті.
Спочатку його батько сподівався, що син вступить до якогось іноземного університету та обере собі спеціальність інженера. За таких умов він був готовий забезпечити своєму сину фінансову підтримку й оплатити навчання. Джеймс Г'юз не розділяв бажання сина стати письменником. Зрештою, їм вдалось прийти до компромісу: Ленгстон мав вивчати інженерію до тих пір, поки буде навчатись в Колумбійському університеті. Після того як плата за навчання була внесена, він залишив батька, з яким прожив більше року. В університеті Ленгстон отримував доволі непогані оцінки, однак був змушений залишити заклад у 1922 через постійні расистські випади в свій бік. Також, в ті роки його більш цікавило те, що відбувалось навколо, ніж навчання, і вже згодом Г'юз повернувся до написання віршів.
Довгий час Г'юз не мав постійної роботи. В 1923 він найнявся до складу екіпажу на борт S.S. Malone, на якому провів 6 місяців, подорожуючи від Західної Африки до Європи. Ленгстон вирішив залишитись у Європі, коли S.S. Malone зробив тимчасову зупинку в Парижі.
В ті роки, на початку 1920-их, він приєднався до решти темношкірих емігрантів, що проживали в Парижі. У листопаді 1924 Г'юз повернувся на батьківщину та почав жити зі своєю матір'ю у Вашингтоні. З того часу він змінив низку робіт, поки не влаштувався особистим помічником історика Картера Г. Вудсона, який працював в Асоціації по дослідженню життя та історії афроамериканців. Невдоволений умовами праці, яка заважала йому займатись літературною діяльністю, Г'юз звільнився та влаштувався помічником офіціанта в готелі, де він мав прибирати брудний посуд. У той час він познайомився з поетом Вейчелом Ліндсеєм, якого вразив своїми віршами. Вже тоді ранні поезії Г'юза публікувались у різних журналах та мали скоро увійти до його першої поетичної збірки.
У 1925 він виграв у поетичному конкурсі журналу The Crisis, вразивши цим деяких відомих «білих» письменників. Ця перемога принесла йому контракт з великою видавничою компанією. У 1926 вийшла його перша книжка «The Weary Blues». Наступного року він завершив навчання і отримав диплом в Університеті Лінкольна (Пенсільванія) та видав другу книжку «Fine Clothes to the Jew». Дві перші збірки його віршів заявили про те, що в американську поезію прийшов новий великий талант.
Поезії Ленгстона Г'юза розповідали про неласкаву реальність життя афроамериканців у ритмах джазу та блюзу. Вони нагадували популярні мелодії та пісні, що в ті часи можна було почути на вулицях Нью-Йорка та в сільських районах Півдня та Середнього Заходу. Деякі шанувальники були цим розчаровані, тому вірші Ленгстона Г'юза критикувалися як із «чорної», так і з «білої» сторони. Але поет не звертав на це великої уваги. Його вірші були доказом глибини та багатства афроамериканської культури, тому його стиль був наслідуваний звідти ж.
У 1930 після виходу у світ його першого роману «Not Without Laughter» Г'юз покинув Гарлем і розпочав свій тур на південь США. Тур був присвячений лекціям та читанню його творів. Через два роки він здійснив ще один тур до срср, супроводжуючи групу представників афроамериканської інтелігенції.
У 1934 була опублікована збірка його коротких оповідань «The Ways of White Folks». У тому ж році була створена акторська група Harlem Suitcase Players, яка грала його п'єси. Під час Другої світової війни його талант теж брав участь у боротьбі. Він працював у газеті The Chicago Defender, підтримуючи у своїх статтях зусилля своєї країни. Він писав під псевдонімом Jesse B. Semple, цей вигаданий персонаж став потім головним героєм однієї з найпопулярніших його книжок «Simple Speaks His Mind». Г’юз також продовжував працювати з театрами та публікувати свої вірші. У 1951 вийшов у світ його поетичний цикл Montage of a Dream Deferred.
У 1960-х Ленгстон Г'юз працював у багатьох жанрах, редагував твори афроамериканських письменників, піклувався про нову генерацію «чорних» авторів. Час від часу його критикували активісти руху за громадянські права за його не конфронтаційний політичний стиль. Він, однак, залишався впливовою особою афроамериканської культури до своєї смерті.
Ленгстон Г’юз помер 22 травня 1967 року в Нью-Йорку (США).
Твори
Поетичні збірки:
Виснажені блюзи (The Weary Blues), 1926.
Найкращі речі під заставою (Fine Clothes to the Jew), 1927.
The Negro Mother and Other Dramatic Recitations, 1931.
Dear Lovely Death, 1931.
The Dream Keeper and Other Poems. Knopf, 1932.
Scottsboro Limited: Four Poems and a Play, 1932.
Шекспір в Гарлемі (Shakespeare in Harlem), 1942.
Freedom's Plow, 1943.
Поля чудес (Fields of Wonder), 1947.
Квиток в один кінець (One-Way Ticket), 1949.
Монтаж відкладеної мрії (Montage of a Dream Deferred), 1951.
Selected Poems of Langston Hughes, 1958.
Ask Your Mama: 12 Moods for Jazz, 1961.
Пантера та прут: вірші нашого часу (The Panther and the Lash: Poems of Our Times), 1967.
Романи та повісті:
Сміх крізь сльози (Not Without Laughter), 1930.
Звичаї білих (The Ways of White Folks), 1934.
Simple Speaks His Mind, 1950.
Сміятись, щоб не плакати (Laughing to Keep from Crying), 1952.
Simple Takes a Wife, 1953.
Sweet Flypaper of Life, з фотографіями Роя ДеКарави, 1955.
Simple Stakes a Claim, 1957.
Бубни перемоги (Tambourines to Glory), 1958.
Найкраще про Сімпла (The Best of Simple), 1961.
Simple's Uncle Sam, 1965.
Something in Common and Other Stories, 1963.
Автобіографічні романи:
Велике море (The Big Sea), 1940.
Famous American Negroes, 1954.
Marian Anderson: Famous Concert Singer, 1954.
Мандрую світом та дивуюсь (I Wonder as I Wander), 1956.
A Pictorial History of the Negro in America, з Мілтоном Мельтцером, 1956.
Famous Negro Heroes of America, 1958.
Fight for Freedom: The Story of the NAACP, 1962.
П’єси:
Mule Bone, з Зорою Ніл Херстон, 1931.
Мулат (Mulatto), 1935 (перейменована на Бар'єр (The Barrier), опера, 1950).
Troubled Island, з Вільямом Грантом Стіллом, 1936.
Little Ham, 1936.
Імператор Гаїті (Emperor of Haiti), 1936.
Чи хочеш ти бути вільним? (Don't You Want to be Free?), 1938.
Вулична сцена (Street Scene), 1947.
Бубни перемоги (Tambourines to glory), 1956.
Simply Heavenly, 1957.
Чорне Різдво (Black Nativity), 1961.
П'ять п'єс Ленгстона Г'юза (Five Plays by Langston Hughes). Bloomington: Indiana University Press, 1963.
Jericho-Jim Crow. 1964.
Твори для дітей:
Popo and Fifina, with Arna Bontemps, 1932.
The First Book of the Negroes, 1952.
The First Book of Jazz, 1954.
The First Book of Rhythms, 1954.
The First Book of the West Indies, 1956.
First Book of Africa, 1964.
Інше:
The Langston Hughes Reader. New York: Braziller, 1958.
Good Morning Revolution: Uncollected Social Protest Writings by Langston Hughes. Lawrence Hill, 1973.
The Collected Works of Langston Hughes. Missouri: University of Missouri Press, 2001.
Твори
Критика
