Біографія Джона Стейнбека
Джон Стейнбек – американський письменник, лауреат Нобелівської премії 1962 року – народився 27 лютого 1902 року у Салінасі (Каліфорнія, США) в сім'ї чиновника окружної адміністрації. Стейнбек мав ірландське і німецьке коріння.
Дитинство Стейнбек провів у Салінаській долині в Каліфорнії – регіоні культурно різноманітному та багатому мігрантською та іммігрантською історією, що й вплинуло на його творчість, надавши творам регіональної своєрідності.
У 1919 Стейнбек закінчив середню школу і вступив до Стенфордського університету, де навчався з перервами до 1925, який зрештою покинув, не закінчивши навчання.
Стейнбек переїхав до Нью-Йорку, жив випадковими заробітками, переслідуючи свою мрію стати письменником. Коли його роботи не опублікували, повернувся до Каліфорнії і працював деякий час гідом і сторожем на рибоводному заводі в Тахо-Сіті, де зустрівся з Керол Хеннінг, своєю першою дружиною. Стейнбек і Хеннінг одружилися у січні 1930.
Більшість ранніх творів молодого автора в основі мають сюжети й мотиви, пов'язані з його раннім життям — виняток становить його перший роман «Чаша золота» (Cup of Gold), який розповідає про пірата Генрі Морґана, пригоди котрого вразили дитячу уяву Стейнбека.
Влітку 1937 Стейнбек з дружиною Керол на короткий час вперше побував у СРСР. У 1940 Стейнбек вирушив у подорож навколо Каліфорнійської затоки зі своїми впливовими друзями для збору біологічних зразків. У «Морі Кортеса» описується ця поїздка. Хоча Керол супроводжувала Стейнбека в цих подорожах, їх шлюб дав тріщину в цей час і завершився у 1941, коли Стейнбек почав роботу над рукописом для нової книги.
У 1943 Стейнбек як військовий кореспондент брав участь у Другій світовій війні, зокрема в диверсійних набігах Дугласа Фербенкса, в яких проходила апробацію нова тактика ведення диверсійних операцій проти німецьких гарнізонів островів Середземного моря. У 1944 був поранений вибухом боєприпасів у Північній Африці, і, втомлений від війни, подав у відставку і повернувся додому.
У 1948 Стейнбек був прийнятий до Американської академії мистецтв та літератури.
У вересні 1964 президент Ліндон Джонсон нагородив Стейнбека Президентською медаллю Свободи.
Джон Стейнбек помер 20 грудня 1968 року в Нью-Йорку у віці 66 років від серцевої недостатності.
Творчість Джона Стейнбека
Майстер яскравої, виразної манери, Стейнбек залишив значну спадщину: романи, повісті, новели, сценарії, публіцистичні книги, репортажі, листи. Серед цих книг, неоднакових за своїм рівнем, виділяються кілька «вершинних», всесвітньо відомих творів, які складають, так би мовити, стейнбеківський «канон». До цієї групи належать, передусім, чудові «Грона гніву», а також романи «Квартал Тортілья Флет», «Про мишей та людей», «Блудний автобус», «На схід від Едему», «Зима тривоги нашої», повість «Перлина».
Стейнбек перебував у перших лавах покоління літераторів, що сформувалися протягом десятиліття після кризи 1929, яке стало однією з найважливіших епох в житті США, отримавши назву «червоних» або «буремних тридцятих».
Він дебютував оповіданнями, опублікованими в університетському журналі «Спектейтор», а також невдалим романом «Золота чаша» («Сuр of Gold», 1929) про життя англійського корсара й авантюриста XVIII ст. Гаррі Моргана. Значно цікавішою виявилася його друга книга «Райські пасовища» («Pastures of Heaven», 1932), побудована як «роман у новелах», серія житейських історій каліфорнійських фермерів, мешканців долини поміж Лос-Анджелесом та Сан-Франціско. І хоча Каліфорнія дала плеяду письменників — як-от Лондон, Брет Гарт, Ф. Норріс, А. Бірс, її зазвичай називають «краєм С». Вона набула наочного, відчутного на дотик образу у його наступному романі «Невідомому богові» (То a God Unknown», 1933), історії життя та смерті фермера Джона Вейна.
Широке визнання прийшло до Стейнбека після виходу його роману «Квартал Тортілья Флет» («Tortilla Flat», 1935), який став бестселером, а згодом цей твір навіть екранізували. У цьому забарвленому гумором творі Стейнбек розповідає про товариство та пригоди чотирьох дивакуватих люмпенів, «пайсано», любителів побайдикувати і розважитися, яких, поза тим, об’єднує зворушлива чоловіча дружба.
У ті роки письменник успішно випробовував свої сили й у «малому жанрі», у новелістиці, опублікувавши збірку «Довга долина» (1938). В кращих новелах, що увійшли до цієї книги («Змія», «Сніданок», «Хризантеми», «Упряж»), присутній дуже важливий для Стейнбека мотив конфлікту романтичної мрії, потягу до прекрасного з власницьким практицизмом і черствістю. «Вічна» тема входження дитини у світ дорослих розкривається у відомій повісті Стейнбека «Рудий поні». Письменник не ігнорував і соціальної тематики, яка була дуже актуальною у тогочасній літературі. Напад поліції й охоронців на робітників, котрі зібралися на свої сходини, — тема новели «Наліт». Страйкові «фруктових волоцюг» у південній Каліфорнії, їх запеклому протистоянню з господарями та штрейкбрехерами присвячений роман «І програли бій» («In Dubious Battle», 1936).
На відміну від цього роману, дещо сухуватого, перевантаженого ідеологічним матеріалом, суперечками, полемікою героїв, набагато художньо повнокровнішою виявилася повість «Про мишей та людей» («Of Mice and Men», 1937), яка стала бестселером і була інсценована. Наступні книги підтвердили слушність слів одного з критиків, який назвав Стейнбека «поетом знедолених».
Свідченням творчого зростання Стейнбека, плодом поєднання високої майстерності з громадянськістю та гуманізмом стали «Грона гніву» («The Grapes ofWrath», 1940), роман, який став «книгою життя» письменника і був відзначений Пулітцерівською премією. Роман заслужено вважається одним із найуславленіших літературних творів XX ст. Він також є художнім пам’ятником цілої епохи в житті США, «буремних тридцятих».
Вихід книги став подією не лише літературного, а й суспільного характеру. Серйозна критика не скупилася на найвищі епітети, водночас фруктові магнати і багатії у Каліфорнії не приховували своєї ненависті до автора, називаючи його роман «пекельним витвором божевільного». Популярності «Грон гніву» сприяло й те, що відомий режисер Джон Форд створив за його мотивами фільм, який став одним із кінематографічних шедеврів. Роман було негайно перекладено багатьма мовами.
Ставши після «Грон гніву» знаменитим, Стейнбек продовжував працювати, не зменшуючи продуктивності. У період Другої світової війни він за дорученням військового міністерства готував пропагандистські матеріали, написав нарисово-публіцистичну книгу про льотчиків «Бомби вниз» (1942), а також антифашистську повість «Місяць зайшов» («The Moon is Down», 1942), згодом перероблену на п’єсу. У 1943 як військовий кореспондент він побував у зоні бойових дій, що велися у Північній Африці й Італії. Фронтові враження, які залишили у пам’яті Стейнбека важкий слід, письменник згодом зібрав у книзі кореспонденцій «Колись була війна». Не забув він і улюблених після роману «Квартал Тортілья Флет» каліфорнійських волоцюг, «пайсано»: вони знову ожили на сторінках його роману «Консервний ряд» («Cannery Row», 1945).
У воєнні роки створювалася і його знаменита повість «Перлина» («The Pearl», 1945). Її сюжетом став фольклорний переказ, почутий Стейнбеком під час поїздки з кіноекспедицією по мексиканській частині Каліфорнії. У своєрідній, поетичній, дещо стилізованій манері Стейнбека снує нитку розповіді. І в цій повісті він залишається вірним гуманістичному спрямуванню своєї творчості. Його завжди приваблювали постаті простих трудівників, «природних» людей, «дітей природи», які провадять нелегку боротьбу за існування.
Символіко-алегорична стихія особливо наполегливо виявляється у післявоєнній творчості Стейнбека. У цікавому романі «Блудний автобус» («The Wayward Bus», 1947) за постатями пасажирів рейсового автобуса, що вибився з маршруту на розкислих від дощів дорогах, у мініатюрі видно американське суспільство в особах його найхарактерніших представників і, ширше, рух «добряче пошарпаного і понівеченого світу крізь простір і час». Структура масштабного філософсько-побутового роману Стейнбека «На захід від Едему» («East of Eden», 1952) ґрунтується на біблійній легенді про перше братовбивство на землі. За історією двох каліфорнійських родин Гамільтонів і Трасків доволі прозоро постає тема одвічної нероздільності добра та зла, краси та потворності, світла та пітьми.
Найзначнішим твором Стейнбека у повоєнні роки є роман «Зима тривоги нашої» («The Winter of Our Discontent», 1961), у якому відчувається гостра стурбованість морально-етичним кліматом у країні.
Шлях Стейнбека, особливо в останні роки життя, був нерівним, але його кращі книги, натхненні ідеями демократії та гуманізму, увійшли до скарбниці реалістичного мистецтва.
Твори
Критика
