Світлана Птаха. Вчитель, який змінив моє життя
Рефлексія
Прохолодна кімната лікарні, метушня за дверима і дивне почуття, що наповнює твоє тіло. Очі хочуть спати, але ти ж сильна, не кращий час, щоб піддаватися дії ліків, які вливаються у твою вену. Ти не відчуваєш болю, бо його було занадто багато у твоєму не довгому житті. Молодість – час, коли ми можемо робити безліч помилок, але чи не заведуть нас ці помилки у глухий кут? Ти вже не вірила в майбутнє, його просто не існувало у твоїй уяві. Біле полотно, що різко обривається, але тебе хапають за руки, тягнуть назад, відкриваючи твої очі сонцю. Ніхто не допоможе тобі, якщо цього не захоче той, хто вже летить у прірву. Усвідомлення. Просте слово, що рятує безліч сердець, не дозволяючи душам покинути ще гаряче тіло. Зазирни в себе, подивися на замучену дівчинку, яка намагається не дозволити тобі зникнути. Твоє особисте «Я», твоя внутрішня сила, душа – це є ти. Минуло багато часу, і сторінки твого блокноту розписані тим, як ти не любиш життя. Просочені сльозами і якимись марними надіями. Бачиш, у тебе були надії, але чорні лапи хвороби поглинали клітини мозку, налаштовуючи тебе на темну дорогу. І на обличчі з’являється посмішка, проста й щира посмішка, якої давно не було на твоєму обличчі. Картинки перед очима змінюються одна за одною, прямо як у тому самому фільмі.
Сучасний світ такий різнобарвний, а ти втратила всі фарби. Прокидаючись кожного дня, ти казала сама собі, що більше не зможеш. Та тихий голос твоєї душі нагадував про важливість існування. Згадай, як було весело гуляти з друзями, їсти круасани, запиваючи їх лимонадом, і посміхатися теплим промінчикам. А взимку гуляти людними вуличками міста й прикрашати ялинку своїми улюбленими новорічними іграшками з такого крихкого скла. Бо людська сутність має тонку оболонку, стаючи більш витривалою від випробувань долі. Ти гадала, що нічого не досягла, опускаючи руки від розуміння своєї незграбності, коли всі довкола намагалися тобі допомогти. У відчаї ми не завжди бачимо цю допомогу, забуваючи про існування близьких людей. Бажаємо зникнути, кудись втекти, але чи є сенс бігати від себе і своєї долі? Взагалі існування долі – це лише теоретична частина нашого буття, можливо, всього цього не існує й існування кожного з нас має якусь спільну частину?
Та твоє «Я» завжди вважатиме тебе особливою, навіть якщо ти зневіришся у собі. Сама ти повинна доводити собі, що твоє існування – це не проста гра часу, де ти новий персонаж у грі без головної ролі. У яку б халепу ти не потрапила, твоя внутрішня сила буде робити все, щоб зберегти тебе як особистість, зі своїми мріями, думками, примхами. І скільки б не було думок, скільки б не було людей – твоя сила в тобі та твоєму «Я». Саме цей нескінченний потік енергії рухає нас вперед, розводить чорні хмари.
Твоє «Я» – це найприскіпливіший вчитель, що вимагає ідеального виконання твоєї місії – жити. І, можливо, життя – то є біль, може, воно іноді здається сірим та не простягає до тебе долоні. Голос у твоїй голові веде тебе по різним стежках. Хтось ловить рівновагу на хитких сходах, інші розводять руками високі кущі своїх сумнівів, а деякі взагалі обрали існування в уявному світі. Обирай будь-яку стежку, але не забувай про наслідки.
Ти – головний персонаж у цій історії, казці, оповіданні, називай як хочеш. Втрачаючи щось важливе для себе, не забувай про стан своєї душі. Усі пишуть про те, що не можна здаватися, що треба бути сильною, навіть коли тобі дуже боляче. А я скажу, що вони брешуть, створюючи ідеальну людину, якої не існує. Ми не термінатори, бо у нас є серце, яке так легко зруйнувати. Не тримай це в собі, кричи, жбурляй у стіни посуд, порушуючи спокій сусідів і людей довкола. Сіра маса може не приймати тебе, але який сенс переймати на себе їх цвіль?
Стоячи біля вікна, ти бачиш світ інакше. Все стало більш яскравим, нібито зняли темну вуаль твоїх темних думок. Голоси здаються якимись незвичними після довгого спочинку в тиші. А світ – це та ж сама ілюзія з наших думок, мрій і бажань, що, як не дивно, подібні з іншими. Ніколи не сподівайся на інших, ніколи не довіряй їм саму себе. Не будь зручною, доброю, слухняною дівчинкою, яку зламають. Твоє «Я» знає тебе краще за інших, воно лікує твою душу, даючи такі цінні підказки. Запам’ятай, що без розуміння і прийняття себе не буде існувати тебе.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
