Нікітюк Максим. Вчитель, який змінив моє життя
Я хочу розповісти про Вчителя, який має на мене величезний вплив, а отже і докорінно змінює моє життя. Це – батько, який подарував мені життя, який завжди поруч, і в скрутну хвилину вміє дати слушну пораду, а в радісну – щиро радіє за мене. Ми з ним завжди разом, бо тато знаходить для мене час, незалежно від того, скільки в нього роботи, чи є нього проблеми, який у нього настрій.
За професією він не вчитель, мій батько – лікар. Доля склалася так, що після закінчення школи він вступив до педагогічного інституту, але навчався там лише один курс, бо через матеріальні труднощі в сім'ї, на жаль, був змушений припинити навчання.
Хоча тато і не має педагогічної освіти, але я вважаю його моїм Вчителем,
наставником, порадником і другом. І ось чому.
Пам'ятаю, коли я був ще малюком, то тато читав мені казки на ніч, а головне – саме він навчив мене молитві "Отче наш", якою я розпочинаю і закінчую свій день, яка робить мене сильнішим і мудрішим.
Дивлячись на те, як батько спілкується з людьми, які його оточують: пацієнти, сусіди, родичі, знайомі або зовсім сторонні люди – я навчився в нього культурі ведення бесіди, толерантному ставленню до співрозмовників чи опонентів. І тепер, коли виникають конфліктні ситуації чи непорозуміння, я намагаюся перш ніж діяти, подумати, обміркувати: "А як у такому випадку вчинив би мій тато?" І знаєте, як правило, все вирішується набагато простіше.
Також батько є моїм першим тренером у спорті. Він навчав мене ще до школи грати в шахи. У п'ять-шість років я дуже нервував і навіть сердився, якщо програвав партію. Але тато мене підбадьорював. Знаходив для підтримки такі слова, що я починав вірити в себе, навіть якщо зазнавав невдачі. Його похвала – це завжди найсильніша мотивація, щоб досягати успіху. Скажу вам, що зараз гра в шахи дуже допомагає мені в розвитку логічного мислення, яке надзвичайно необхідне в навчанні.
А ще мій батько, будучи великим прихильником велоспорту, навчив мене не лише їздити на велосипеді, а й вправно його обслуговувати, ремонтувати у випадку будь-якої несправності.
Ви навіть не уявляєте, скільки цього року я подорожував велосипедом,
відкриваючи для себе у мандрівках красу рідної Полтавщини і отримуючи від
мандрівок величезне моральне та естетичне задоволення!
Завдяки настановам батька, я слідкую за своїм здоров'ям. Бо тато як лікар не втомлюється читати нам з братом лекції про здоровий спосіб життя. Особливо, коли ми лінуємося або забуваємо робити вранці зарядку. Я розумію, що батько вчить нас цінувати своє життя і берегти здоров'я для щасливого майбуття.
А ще хочу розповісти про те, як тато круто змінив моє життя, надихнувши власним прикладом на заняття музикою. У мене взагалі дуже музикальна сім'я: мама закінчила музичну школу з класу фортепіано, вона має непоганий музикальний слух і чудово співає, а тато в юності самотужки навчився грати на гітарі. І цей свій дар він передав мені, за що я йому безмежно вдячний. Адже, навчаючись грі на шестиструнній гітарі, я наближаю свою мрію і розвиваюся як музикант.
За півтора роки я вже досить пристойно граю. І це – не вихваляння, і не самореклама. Мої друзі-однолітки, запрошуючи мене в гості, нагадують, щоб я брав із собою гітару, бо їм подобається моя гра.
Відкрию вам свою маленьку таємницю: я мрію стати музикантом, можливо, навіть відомим...
Здається, я вже визначився зі своєю майбутньою професією, і це завдяки
моєму найкращому, найдобрішому і дуже мудрому Вчителеві, пораднику і щирому вірному другові – моєму батькові – Геннадію Євгеновичу!
Дякую тобі, Тату, за все! Вірю, що наша дружба триватиме завжди!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
