Олеський замок: від середньовіччя до сьогодення
Олеський замок – один із найдавніших в Україні, історія якого тягнеться з дрімучого середньовіччя. Його заснували руські князі, володіли польські та угорські королі, литовські магнати. Він розташувався на пагорбі, на перетині торгових шляхів, межі галицьких та волинських земель, Литви і Польщі, тож часто зазнавав нападів і руйнації, пожеж і навіть землетрусу. Та попри всі історичні випробування фортеця вистояла і зараз зберігає одну з найцінніших мистецьких колекцій Львівщини. До нас дійшло багато легенд і переказів про привиди, скарби та містичні знаки.
Точна дата побудови Олеського замку невідома, але є припущення, що цю фортецю заснував один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича з династії Романовичів. Вперше замок згаданий у джерелах у 1390 році.
Після руських князів ним володіли литовські. Однак князь Свидригайло, який був намісником Великого князівства литовського на руських землях, після Кревської унії не хотів переходити під владу Польщі, його підтримали руські бояри. Після тривалого протистояння польське військо врешті здобуло замок. З кінця XV ст. фортеця перейшла у власність польської шляхти. Нею володіли Гербурти, Каменецькі, Васічинські, Даниловичі, Жолкевські, Конецпольські.
Коли замок став власністю засновника Жовкви Станіслава Жолкевського, його передали у володіння зятю коронного гетьмана – руському воєводі Івану Даниловичу.
«Саме тоді на службу до Івана Даниловича із Жовкви прибув шляхтич Михайло Хмель, батько майбутнього гетьмана України Богдана Хмельницького. Данилович розбудував Олеський замок, перетворивши його на палац-фортецю», – повідомляє Львівська галерея мистецтв, філією якої зараз є замок.
Портрет Івана Даниловича, який зберігається в Олеському замку
Нащадком Даниловичів був король Речі Посполитої Ян III Собеський. Саме тут, в Олеському замку, він і народився. Існує легенда про цю подію: коли щойно народженого у 1629 році маленького Яна поклали на мармуровий стіл, він тріснув від удару блискавки. Присутні зробили висновок, що це знак і на світ з’явилася непересічна особистість.
Згодом чорний мармуровий стіл, на якому хрестили майбутнього короля, як і багату колекцію фортеці, перевезли у Підгорецький замок. Є відомості, що стіл був вівтарем у тамтешній каплиці.
Документально підтверджено, що власницею Олеського замку був не сам король Речі Посполитої, а його дружина – француженка Марія Казимира. Інтер’єр замку в цей період відповідав розкоші королівської резиденції.
Замок часто міняв власників і з кінця XVIII ст. починає потрохи занепадати. У 1838 році на стінах утворилися тріщини внаслідок землетрусу, постраждала криниця і підземелля. Свою справу зробили і дві світові війни. А вже у 1950-х роках замок, його майно та інтер’єр зазнали непоправних втрат, завданих пожежею, яка тривала кілька днів. За офіційною версією, її спричинила блискавка. Вогонь знищив усі дерев’яні елементи – перекриття, підлоги, меблі.
Після пожежі партійні діячі вирішили розібрати мури замку, а камінь та цеглу використати для будівництва корівників та свинарників. Цьому завадив тодішній головний архітектор Львівської області Андрій Шуляр, який домігся, щоб замок взяли під охорону та провели першочергові протиаварійні роботи.
З того часу замок почав своє нове життя – вже не як маєток вельмож, а мистецька галерея. 1975 року там створили музей, який експонує мистецтво XІV – XVIII ст.
Легенди, що зберігає Олеський замок
Має Олеський замок і своїх привидів, принаймні легенди про них. За однією з версій, це душа нещасного Адама Жолкевського, якому відмовила у шлюбі дочка Даниловича і він покінчив з собою. За іншою – покоями замку бродить дух монаха-капуцина Яна Каспера, який вів не надто набожний спосіб життя і втопився у колодязі (другий варіант цієї легенди розповідає, що Яна живцем замурували у стіні його брати-капуцини).
У замку є внутрішній дворик з криницею та бойовою галереєю.
А ще у стінах начебто знайшли замурований скарб. Це було в часи володіння замком Літинськими, після цієї щасливої знахідки вони маніакально шукали прихованих багатств в інших місцях: зривали підлогу, розбивали стіни, руйнували каміни. Скарбів не знайшли, а маєток остаточно зруйнували.
Зараз Олеський замок є частиною Львівської національної галереї мистецтв. Там можна оглянути український і європейський живопис від ХV ст., кахлі XII ст., портрети, ікони, скульптури.
«Битва під Віднем» Мартино Альтамонте
Зберігається в Олеську і батальні картини з Жовківського костелу. Серед них – робота художника Мартина Альтамонте «Битва під Віднем» розміром 8 на 8 м. Поруч – п’ятиметровий спис короля Яна III Собеського, який народився у цьому замку і переміг у цій битві, здолавши Османську імперію. Завдяки цій перемозі його назвали «визволителем Європи».
Джерело zaxid.net