Печінка тріски, або Як довго можна бути в АТБ?

Денис Лукін

Сьогодні зайшов в АТБ — і ледь не залишився там. Злякався сам себе, кинув лаваш, який роздивлявся, і пішов на вихід.
Все почалося з печінки тріски. Мама робила запаси, і в коморі у нас багато консервів, строк придатності яких на підході. Я не фанат консервів, але треба їсти, щоб не пропало. Обрав собі печінку тріски. Їй ще три місяці жити. 
Печінка тріски... Ви куштували? В моєму дитинстві це був делікатес. Якщо ти приходив на день народження, і бачив салат з печінкою тріски, розумів: багаті. Люди тоді ділилися на багатих і бідних. Все просто. А зараз? Думаю, на адекватних і неадекватних. Але, як тоді могли існувати ще й «середні», то і зараз, напевно, є «помірно адекватні».
Гроші вже не грають такої ролі, як раніше. Нарешті. Фух. Чи я помиляюсь? А що грає? Свідомість. Свідомість нині — найпоширеніша розмінна монета.
Та сам собі я б ніколи не купив цю печінку тріски. Що з нею робити?

Вирішив погуглити... «Печінка тріски. З чим їсти?». Відкрив першу статтю. «Печінку тріски можна їсти просто так, виделкою з банки». Шикарно. Дякую. Ніколи б не здогадався. «Можна намазати на хліб чи крекер, трохи присоливши». І були рецепти салатів. Де основний інгредієнт, окрім, власне, печінки — відварене куряче яйце. З салатом возитися не хотілося, але і просто бутерброди їсти теж. Бутерброди з яйцем! І пиво. План вечері готовий.
В Hop Hey з'явилася нова позиція. «Дункель Вайцен». Темне нефільтроване. Запитую працівницю:
—Смачне?
—Там буде гвоздика, банан...
—Стоп, я не питаю, що там буде... Смачне? Ви пробували?
—Ще ні...
—Добре, літр.
...
—Гарного вечора!
—Ну, звичайно, вечір буде гарним: літр пива...
—Хіба це гарний...
—А скільки треба для гарного?
—Хоча б 1,5...

Я їм лише один хліб. Булка «Зернова» з «Булочника», 20 грн штука. Але завжди, перед тим, як її купити, я запитую себе: може, щось інше?..
От і сьогодні — зайшов до АТБ. Встав біля шафи з лавашами. І пропав. Не знаю, що зі мною трапилось. Думки полонили мене. Я втратив почуття часу. 
Я почав розмірковувати:

лаваш, лаваш... а може, піта? якщо її посмажити... її можна розрізати навпіл, і засунути в кожну половинку інгредієнти, чи вона не ріжеться? а що засунути? печінка тріски, яйце, авокадо... боже, як жирно... болгарський перець... не сезон... може, лаваш... ось цільнозерновий... ніколи його не їв... почитаю склад... там немає пальмової олії?.. ні, все таке натуральне... може, зробити шаурму, а печінку — іншим разом? чи краще підготуватися, а сьогодні взяти «Зерновий», як і планував? чому в світі таке різноманіття їжі, а ми їмо одне і те саме? при бажанні можна споживати кожного дня щось нове. можна дивувати себе, є можливість підіймати рівень свого життя до небачених висот... ось жінка бере «Нарізний батон», навіщо вона це робить, це ж не смачно... чи їй смачно? може, вона не розуміє, що смачно, а що ні? 
хто буде їсти ці піти, як їх будуть їсти, з чим?..

І це тільки початок. Потім я став думати про майнову нерівність, про те, що почитати під час вечері з пивом, про літературу, про необхідність дотримання правил у літературі, у сфері, де, здавалось б, присутня повна свобода...
Далі я запитав себе: скільки взагалі можна стояти біля поличок в АТБ? Який ліміт?
В торговому залі працюють камери, напевно, хтось спостерігає за мною... Можливо, зараз спеціальний працівник вийде до мене і запитає:
—Я можу чимось вам допомогти?
—От власне, «чимось». Ви ж розумієте, що моє питання буде не про лаваш, і навіть не про піту?
—Звичайно, розумію. Ходімо в екзистенційний відділ, там вам нададуть консультацію відповідні фахівці АТБ...

Instagram @deni_look_in