Осінь у Львові

Денис Лукін

У вас було колись бажання зробити відмінне від того, що ви собі запланували? Не тому, що ви цього не хочете робити, а просто, по приколу, у пошуках інших сенсів і додаткової свободи?
Стоячи на балконі моїх львівських друзів, які прихистили мене на один день, я дивився у бік, протилежний від того, куди мені треба йти. Що там? Я ніколи не бував у тих місцях. Піти навмання. Заблукати. Забути про все.
Приїхати на літературник і не піти на нього — це ж кайф. Який можуть собі дозволити не всі. 
Переживуть якось без мене. Достатньо авторів.
А я... я буду робити справжнє мистецтво, мистецтво жити, без слів — ногами і серцем, очима і фантазією.
Тинятись вулицями, на яких ніколи не був і не мав бути. 
Якщо довго гуляти Львовом, рано чи пізно з'явиться кафе «Зустріч» чи «Філіжанка». Сісти там. Познайомитись з якоюсь пані, такою ж шукачкою пригод. Вона запросить тебе до себе на келих вина...
Вітер зірвав з дерева жовтий листок, і кружляв ним перед моїми очима. Я простягнув руку і схопив його. Послання від осені. Я не знаю її мови, але все зрозуміло. Тиша.
Не певен, що потраплю сьогодні на свій виступ.

Instagram @deni_look_in