Відлуння легенд: замок-корабель у селі Сидорів та його вражаюча історія
Серед зелених просторів Тернопільської області, в селі Сидорів, знаходяться дивовижні замкові руїни, які вражають своєю схожістю з кораблем. Вони височіють на високому пагорбі, що омивається з трьох сторін притокою річки Збруч. Цей замок, хоч і найменший на Поділлі та в Галичині, насправді приховує у собі неабияку красу та неймовірні історії. Давайте вирушимо в захопливу подорож через час і події, щоб відкрити таємниці та красу Сидорівського замку, який, хоч і маловідомий, але наповнений вражаючою історією.
Історія замка-корабля
Точний час його побудови невідомий, але традиційно прийнято вважати, що твердиню збудовано у 1640-х роках польським коронним гетьманом, воєводою чернігівським Марцином Калиновським, що користувався гербом Калинова.
Будучи затятим ворогом українського козацтва, коронний гетьман Марцин Калиновський брав участь в усіх походах проти Богдана Хмельницького, двічі потрапляв до татарського полону. Від його рук підступно загинув відомий козацький полковник Нечай. Сам Калиновський загинув у 1652 році у битві під Батогом разом з усім своїм 20-тисячним військом.
Найбільше Сидорівський замок страждав під час турецьких воєн. Турки здобули твердиню у 1672 році, але вже наступного року полякам вдалося відвоювали його. Протягом наступних двох років замок утримував польський гарнізон капітана Хшановського. Але у серпні 1675 року покинули фортецю для оборони більш важливого форпосту – Теребовлі. Турки знову захопили Сидорівський замок, після чого він зазнав руйнації.
На початку XVIII ст. замок, який стояв в руїнах, відбудував Марцин Калиновський, каштелян кам'янецький. Він перебудував фортецю і постійно жив тут разом зі своєю дружиною. По завершенню робіт у 1718 році на фасаді будівлі з'являється латинська меморіальна дошка, що свідчить про історію замку та його реставрацію.
На початку дев'ятнадцятого століття маєток був викуплений родиною Пайгертів, нащадками хрестоносців, що походили з Курляндії. Пайгерти зводять собі у Сидоріві новий палац з парком, адже на той час жити в мурованих стінах стало вже немодно. Поет та художник Юзеф Пайгерт мав тут величезну бібліотеку. Останні з родини Пайгертів не дбали про замок і він почав занепадати. Вони покинули маєток із початком Другої світової війни. У 50-х роках ХХ століття замок хоч і був в руїнах, та ще були помітні залишки усіх веж. Тоді частину мурів розібрали на бруківку.
Архітектура замка
Побудований з пісковику та вапняку, Сидорівський замок стоїть на високому плато, що з трьох боків омивається водами річки Суходіл, притокою Збруча. Довкола розстилалися болота, які перешкоджали ворогові у намаганні дістатись до замку. З південно-східного боку, найбільш незахищеного напрямку, викопали глибокий рів, що додатково зміцнило оборонні можливості цієї фортеці.
Стіни твердині мали вражаючі розміри – довжина складала 178 метрів, ширина – 30 метрів, а товщина місцями доходила до 4 метрів. Внаслідок часу та природних факторів, південно-східна частина твердині майже повністю втрачена, з семи башт, що прикрашали замок, найкраще збереглася північно-західна. Кам'яні стіни фортеці сходяться до неї під гострим кутом, що робить замок схожим на великий корабель. Ця башта виступала ключовим оборонним вузлом замку, з неї велося спостереження за прилеглою місцевістю.
До «носової» частини замка примикають дві двохярусні напівкруглі бастеї, діаметр яких становить 13 метрів. Ці елементи були винесені за межі мурів, задля здатності ефективно обстрілювати підступи до замку з будь-якого напрямку та забезпечувати фланговий вогонь.У вежах зроблено триходові бійниці із щілинами для гаківниць в щоках артилерійських амбразур.
Крім того, збереглася двоярусна південна бастея замку із арковими воротами, укріплена контрфорсами. З середини вона має один ярус і є трикутною, а ззовні – заокруглена. Бастея виконувала роль дозорної вежі.
Замок фактично поділений на дві частину. Описану вище частину з великою північно-західною баштою, вежами-бастеями, казематами та житловими приміщеннями відокремлював від решти подвір'я мур з бійницями. Якщо ворог проривав одне з місць оборони, мур надавав можливість і надалі захищатися від нападника. Крім того, на одній з веж був спеціальний таємний вихід назовні, який дозволяв здійснювати вилазки проти ворога під час штурму фортеці.
Тут є ще багато недосліджених підземель, що викликає бажання розкрити всі таємниці величного замку у Сидоріві.
Легенди про скарби
За величними стінами Сидорівського замку схована не лише архітектурна краса історії, але й загадковий скарб, який став об'єктом легенд і чуток серед місцевих мешканців. Ця легенда, як передають старовинні розповіді, зводиться до сімейної драми та скарбів, які досі чекають свого відкриття в підземеллях замку.
Розповідають, що власник замку мав двох доньок, одна з яких вийшла заміж за представника шляхетного роду, який відзначався досить крутою вдачею і вмінням захищати свою честь, навіть до вбивства кривдника.
Другу доньку, за легендою, вкрав і взяв собі за дружину Адам Калиновський. Два молодих шляхтичі ненавиділи один одного всім своїм сердцем. Після смерті власника замку, перший шляхтич вирішив завдати болючого удару ворогові, вивізши усе багатство замку: золото, срібло, величезну кількість хутра, одягу, стародавні коштовності. Розповідають, що люди спостерігали, як із Сидорівського замку відправились 200 возів з коштовними речами, за якими йшла худоба. А найціннішою була карета Калиновських, що нібито була з суцільного золота.
Але згодом Адам Калиновський повернув скарб, сховавши його у таємничих підземних ходах під самим замком. З того часу мисливці за скакрбами та прості мрійники намагаються відкрити цю таємницю і відшукати золоту карету, що знаходиться десь в замкових підземеллях.
Сучасний стан
Про колишню славу оборонної споруди сьогодні свідчать лише зовнішні стіни, що вціліли. Південно-східна частина замку стала жертвою руйнівного плину історії і повністю зруйнована. Найкраще збереглась північна частина, де домінує двоярусна трикутна в плані та дещо закруглена ззовні дозорна башта. Вбудовані в стіни, що облягають дозорну башту, дві напівкруглі двоярусні бастеї вирізняються своєю ефектною архітектурою.Також збереглася в напівзруйнованому стані південна напівкругла 2-ярусна бастея з в'їзною аркою та контрфорсами. Серед цього архітектурного спадку вирує жива пам'ять про подвиги, що намагається витіснити забуття замкових веж і стін.
Замок у селі Сидорів, як корабель минулого, пливе через віки, несучи на своїх плечах велич та красу. Кожен каміньчик, кожен архітектурний елемент замку – це своєрідна книга історії, яка розповідає про випробування, перемоги та трагедії. Меморіальна дошка, вмурована Марцином Калиновським у 1718 році, стала свідком зусиль тих, хто прагнув зберегти цей унікальний культурний об'єкт для наступних поколінь.
Подорож до Сидорівського замку – це не лише зустріч із минулим, але і можливість поглибити своє розуміння того, що значить бути частиною культурного спадку. Цей замок надихає нас знову відкривати та шанувати красу історії, яка закарбована у кожному камені його масивних стін.