Лопе де Вега. Губити розум, бувши не дурним
Губити розум, бувши не дурним,
Живим і мертвим рівночасно стати,
Смутним, веселим, бідним і багатим,
Прямим і хитрим, щедрим і скупим.
Забути все, а марити одним,
П’яніти без вина, радіть, страждати,
Ще й бути смілим, боязким, завзятим,
Щасливим, заздрим, лагідним і злим;
Оманам вірить, істини жахатись,
Не мед – отруту пити знов і знов,
Терпіти горе, радості зрікатись
І звати раєм тяготу оков -
Усе це значить: в жінку закохатись.
Це зрозуміє той, хто знав любов.
Переклав Михайло Москаленко
Твори
Критика