25.01.2024
Гуд Томас (Thomas Hood)
eye 103

Біографія Томаса Гуда

Біографія Томаса Гуда

Томас Гуд – англійський поет, гуморист та сатирик – народився 23 травня 1799 року в Лондоні в родині видавця книжок.

Писати почав рано, але в 14-річному віці йому довелося залишити навчання у школі. Томас був відданий у торговельну контору, яка належала одному з друзів його сім’ї. Ця робота виявилася нестерпною для нього, і дуже швидко хлопець кинув її, щоб вивчитися на гравера. Надалі йому дуже стали в нагоді навики, отримані під час навчання – свої сатиричні вірші Томас міг ілюструвати самостійно.

Томас Гуд почав писати для різних провінційних газет і журналів. Працюючи помічником редактора журналу «The London Magazine» з 1821, куди він потрапив за рекомендацією друзів – співвласників журналу, Томас Гуд почав публікувати свої твори. Тут він познайомився з Чарльзом Лемом, англійським поетом, публіцистом і літературним критиком, одним із найбільших майстрів жанру есе в історії англійської літератури, і з англійським поетом-романтиком, критиком і філософом Самюелем Кольриджем. У 1830-х Томас Гуд почав видавати журнал «The Comic Annual».

Томас Гуд став відомим завдяки своїм гумористичним і сатиричним віршам «Whims and Oddities», писав він також новели і романи («National Tales», «Talney Hall»), але все це було неоригінальним і досить слабим за формою. Гуд був би давно забутий (як і багато хто з поетів його часу), якби не звернувся до соціальної лірики. Саме соціальна лірика принесла світову популярність Томасу Гуду.

У 1840-х посилилася класова боротьба буржуазії і пролетаріату, становище робітників було настільки важким, що навіть буржуазія не заперечую цього. Радикальна міська інтелігенція вважала своїм обов’язком відкривати імущим очі на «тяжке становище робітників». Соціальна лірика Гуда була характерна для умонастроїв інтелігенції того часу. Його «Пісня про сорочку» (Song of the Shirt), що користувалася величезним успіхом, зображує картину важкої праці в жахливій жебрацької обстановці, але не фабричного робітника, а швачки, яка працює у себе вдома.

Адресуючи свій твір вищим класам, Томас Гуд прагнув пробудити в них жалість до каторжної праці не тільки швачок, а й інших простих трудівників, які, працюючи від зорі до зорі, отримували за свою працю сущі копійки.

«Пісня про сорочку» стала надзвичайно популярною: в Англії не було жодного журналу, який не поспішив би передрукувати «гарячий і справедливий протест Гуда», в якому «знайшло свій голос лихо бідних класів»; крім того, текст твору був видрукуваний навіть на носових хустинах.

Майстерно був написаний Гудом і «Сон леді». Леді бачить уві сні нескінченну кількість закатованих непосильною працею людей, які «вселяють у неї жах», але тільки уві сні. Наяву леді зовсім не здавалося, що її шовкове плаття пофарбовано кров’ю робітників.

Соціальна лірика Гуда хоч і далека від революційної боротьби, все ж була протестом проти існуючого порядку речей і сприяла загостренню класової боротьби.

Томас Гуд помер 3 травня 1845 року в Лондоні. Похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.

Біографія

Твори

Критика

Читайте также


Выбор читателей
up