Відповідальне ставлення до акторської гри: Детлєв Бук вітає Катарину Тальбах з 70-річчям
Автор: Детлєв Бук, німецький кінорежисер, актор, сценарист і кінопродюсер.
Вона народилася в родині актриси Сабіни Тальбах і театральної легенди Бено Бесона. 18 січня 2024 року Катарині Тальбах виповнилося 70 років. Многая літа!
Детлєв Бук написав лаудацію для газети Berliner Zeitung на честь Катарини Тальбах, якій 18 січня 2024 року виповнилося 70 років і яка може пишатися понад шістдесятирічною творчою кар’єрою. Вони познайомилися незабаром після возз’єднання Німеччини, коли посварилися між собою через актора. Режисер і актор із Західної Німеччини, Детлєв Бук, хотів залучити його до свого першого повнометражного фільму «Маленькі кролики» («Karniggels»), але Катарина Тальбах, яка раніше була в центрі театрального космосу Східного Берліна, а тепер працювала актрисою-постановницею в Театрі Шилєра (Schillertheater), навіть не розглядала можливість відпустити актора з репетиції. Бук змушений був шукати іншого актора.
Шляхи Тальбах і Бука перетиналися кілька разів, найпізніше під час зйомок фільму Леандера Гаусмана «Сонячна алея», де вони почали цінувати одне одного. До результату цієї зустрічі належить вражаюча кар’єра Тальбах у кінематографі для дітей, зокрема, участь у фільмах Бука «Руки геть від Місисипі» та «Бібі та Тина».
Детлєв Бук і Катарина Тальбах, 2013 р.
Лаудація Катарині Тальбах від Детлєва Бука
«Перш ніж мені перестануть пропонувати ролі, коли мені виповниться 40, я візьмусь за режисерську роботу. Треба стати незалежною». Катарину Тальбах в той час, коли я мав приємність з нею познайомитися, деякі так звані експерти навіть вважали комерційно провальною актрисою для кінематографу. Сьогодні, 30 років потому, у віці 70 років Катарина має багато пропозицій зніматися в кіно, і жоден з експертів не може пригадати такого ставлення до неї. На жаль, це ставлення є поширеним. Катарина залишалася незалежною, оскільки у неї був театр, де вона завжди почувалася як вдома.
У віці двох років вона сиділа на колінах Бертольта Брехта під час репетицій її матері Сабіни, а потім стала ученицею Гелени Вайґель. Вона показала мені, як живе театр. «Макбет» Шекспіра, її перша постановка в Театрі Шилєра: фізична, ритмічна, лаконічна вистава, повна переконливих відьом. Я ніколи раніше до того не усвідомлював, наскільки театр повний можливостей. У цей час видатний перекладач цих п’єс жив у її невеликій квартирі з принаймні 20 000 книжками. Томас Браш пояснював мені свої погляди на світ протягом довгих ночей. Поруч з Катариною, з якою він виїхав з НДР, він почувався як вдома.
Відтак постала «Міна фон Барнгельм» («Minna von Barnhelm») за п’єсою Лєсинґа, а потім комедія Шекспіра: «Як вам це подобається». На деяких виставах протягом 15 хвилин всі безперервно сміялися. Величезний успіх! Тим не менше, Театр Шилєра закрив свої двері прямо перед очима Катарини. Вона досконало знає Шекспіра, але для мене було загадкою, як вона могла грати «Матінку Кураж» Брехта французькою, не володіючи нею. «Це дуже просто — я можу промовити німецький текст п’єси навіть уві сні, тому запам’ятовую звучання французького тексту, а потрібне ставлення я вже маю, тож можна починати». Бурхливі оплески від 1300 глядачів у Національному театрі Шайо прямо біля Ейфелевої вежі.
Катарина Тальбах і Андрея Шнайдер у «Двоє на лавці»
Коли Гаральд Юнке не міг більше грати капітана з Копеніка, режисерка Катарина Тальбах взяла на себе цю роль, щоб вчасно зробити прем’єру вистави. Знову ж йдеться про відповідальне ставлення. Завдяки Катарині слово «ставлення» набуло для мене нового значення. Вона вважає себе прускою, але це не ставлення заради ставлення. Це не безпідставне ставлення. Це відданість ідеї. Після цього випадку у Катарини з’явилася пристрасть: грати чоловічі ролі. Йоахім у виставі «Двоє на лавці». Завжди мала успіх, принаймні серед глядачів. Погані відгуки дратували її, але вона їх одразу відкидала, продовжуючи грати для публіки, яка вже забронювала квитки на вечірній сеанс. Або директор театру Штризе у «Викраденні сабінянок».
Знову театр закрив свої двері прямо перед її очима. Театр комедії на Курфюрстендам мав звільнити місце для амбітних планів інвестора-стратега Рене Бенко. Чи буде коли-небудь побудовано новий, обіцяний театр, залишається питанням, яке зависло на семи кранах, що височать над незавершеною будівлею. Знову і знову усталену культуру швидко приносять у жертву комерційно перспективним проєктам, але дуже часто виявляється, що за новими ідеями немає відповідального ставлення. Завжди тільки гроші і гроші — це не ставлення. Катарина Тальбах зберігає відповідальне ставлення до акторської гри завдяки своїй надзвичайній гнучкості. Її детектив Еркюль Пуаро у виставі «Вбивство у Східному експресі» веде розслідування незалежно від того, де зупиняється і куди їде поїзд.
2019 року вона отримала від Франції звання офіцера Ордену мистецтв. Це була велика мрія молодої жінки, дитинство якої раптово завершилось у віці дванадцяти років у НДР, коли померла її мати Сабіна, і з тих пір Катарина завжди хотіла потрапити до Парижа. Десять років тому вона отримала нагороду за значний внесок у розвиток культури Німеччини — офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». Мені спало на думку: Скільки взагалі існує ступенів цього ордену? Чим ще варто було б нагородити Катарину Тальбах? Вона бажає миру і щоб у світі було більше дерев. Але не думаю, що вона хоче зробити з них дошки для сцени, на якій тримається театральний світ.*
*Автор обігрує слова Фридриха Шилєра з віршу «Друзям» («An die Freunde», 1803): «Sehn wir doch das Große aller Zeiten / Auf den Brettern, die die Welt bedeuten» («Ми бачимо велич всіх часів на дошках, що означають світ»).
Про Катарину Тальбах
Катарина Тальбах народилася 1954 року у Східному Берліні. Її батько Бено Бесон (1922–2006) був режисером, який щойно приїхав зі Швайцарії, а мати Сабіна Тальбах (1932–1966) була актрисою Берлінського ансамблю.
Після смерті матері Гелена Вайґель піклувалася про акторську підготовку Катарини Тальбах. Вона брала участь у майстер-класах Вайґель в Берлінському ансамблі (Berliner Ensemble). Після закінчення школи в 1971 році працювала в театрі Фольксбюне і в 1975 році повернулася до Берлінського ансамблю. 1976 року разом зі своїм партнером Томасом Брашем переїхала до Західної Німеччини.
Катарина Тальбах продовжувала свою театральну та кінокар’єру, від 1990-х років займалась режисерською роботою в музичному театрі, реалізувала кілька великих незалежних театральних постановок разом зі своїми зведеними братом і сестрою, донькою Анною Тальбах та онукою Неллі Тальбах. Вона знялася в незліченній кількості фільмів і особливо популярна в дитячому кіно.
Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «Haltung und Spiel: Detlev Buck gratuliert Katharina Thalbach zum 70. Geburtstag» в газеті Berliner Zeitung 18 січня 2024 року.
Переклали Катерина Рибка та Анна Жебровська
