Оксана Ейзенгардт. Конкурс драбблів
Востаннє
Востаннє ми зустрілися на вокзалі. На привокзальній площі шанобливо ковиляючи туркотіли поважні голуби. У солодко-блакитному березневому небі тануло розморене спокоєм сонце. У повітрі мрійливо витав запах весни, зелені й надії. Неспішно підʼїзджаючи шурхотіли шинами тихі авто. Натовп гудів, розсипався на дрібніші одиниці, зливався в загальний потік і губився серед простору привокзальної площі.
Я вдивлялася в натовп, сподіваючись побачити знайоме обличчя. Від легкого натиску на екрані смартфону висвітилось 11:02, 8-е березня 2022 року.
Місто, в яке я так в не змогла закохатися. Ганновер.