Ігор Даровський. Конкурс драбблів
З самого дитинства я тренувався. Наполегливо і завзято. Слідкував за своєю дієтою і ставав сильнішим. І зараз я нарешті готовий… і я так хвилююся.
Погода чудова. На небі ні хмаринки, а сонце грає зі мною у схованки. Я чую, як там, за стіною люди кричать, в очікуванні моєї появи. Цілий стадіон людей. Вони такі гучні.
Я роблю вдих. Б’ю копитом по піску. І ворота відчиняються, випускаючи мене на арену. Яка ж вона велика! Неосяжна!
Я бачу людей на конях із піками, що несуться на мене. І люди аплодують їм. Не мені.
Вирішили відібрати мою славу? Ні, тільки не сьогодні!
