Альбіна Абуладзе. Конкурс драбблів
Бідна подушка
Ранком ти постукав в двері моєї кімнати. Мабуть, знову робив це за покликом якогось егоістичного бажання, не думаючи, що я могла б поспати ще три години. Подушка не хотіла мене відпускати так само, як і я не хотіла відриватись від неї. Не дивлячись на наше взаємне кохання зі снами, ти ледь не вибивав двері.
Думаючи, як найшвидше тебе здихатись, я відкрила двері. Ти стояв підозріло радісний, як для людини, що прокинулась о п'ятій ранку. Через хвилину ти промовив те, для чого власне й прийшов:
– Ти моя люба сестра, знаєш? А ще я з'їв твій шоколад.
Та сама подушка за мить полетіла в тебе.