Біографія Арнольда Вескера
Арнольд Вескер – англійський драматург і прозаїк – народився 24 травня 1932 року в Лондоні (Великобританія) у сім'ї євреїв-іммігрантів.
Школу кинув у віці шістнадцяти років, змінив багато професій. У 1950-1952 Арнольд служив у британських військово-повітряних силах. Враження, накопичені під час роботи кухарем у паризькому ресторані (1956-1957), стали основою його першої п'єси «Кухня» (1957).
У 1958 Вескер розпочав навчання у Лондонській школі кіномистецтва. У тому ж році була поставлена його п'єса «Курячий суп з перловкою», яка принесла молодому драматургу популярність. У центрі п'єси – єврейська сім'я з Іст-Енду, яка бере участь у робітничому й антифашистському русі. Дія п'єси охоплює двадцятирічний період, торкається тем боротьби проти британських фашистів, участі єврейських добровольців у Громадянській війні в Іспанії, викриття сталінізму. П'єса відобразила розпад єврейської громади, зростання відчуженості людей суспільстві. Дидактичне трактування соціалістичних ідеалів, кілька наскрізних персонажів поєднують цю п'єсу з двома наступними «Коріння» (1959) і «Я говорю про Єрусалим» (1960) у трилогію, яка стала класичним твором покоління «сердитих молодих людей». У 1979 трилогія була екранізована.
У сатиричній комедії «І до всього картопля» (1962) відбився досвід служби Вескера в армії. П'єса «Їхнє рідне місто-сад» (1965) присвячена краху революційних поривів.
Драма «Чотири пори року» (1965) відкрила новий період у творчості Вескера, центром якого стала не соціальна проблематика, а особистість та людське існування. У п'єсі «Старі» (1972) Вескер повернувся до персонажів трилогії, котрі, постарівши, стали ставитися до ідеології скептично, як і сам драматург. У цій п'єсі виникає тема повернення до єврейської традиції – у будинку колись непохитної революціонерки Сари будують сукку і танцюють хасидський танець.
Гострі суперечки виникли навколо п'єси «Журналісти» (1972) та пов'язаного з нею есе «Подорож у журналізм» (1977), де автор оголив механізм викриттів, якими займається преса. Багато п'єс 1970-1980-х носять камерний характер, написані для невеликого акторського складу, часто призначені для телевізійних та радіопостановок; їхні герої зазвичай займаються лише особистими турботами: «Ще одне коло на каруселі» (1978), «Леді Отелло» (1987). У 1981 була написана історична драма Caritas (Милосердя).
Єврейська тема є майже у всіх творах Вескера. Так, персонажі п'єси «Коли Бог хотів сина» (1986) намагаються то серйозно, то через проникнення у специфіку єврейського гумору зрозуміти природу єврейської відокремленості й антисемітизму. Єврейська тема є провідною у п'єсі «Баденхайм у 1939 році» (1987) за романом А. Аппельфельда.
Загалом драматург створив понад 40 п'єс. Крім драматичних творів, Вескер опублікував збірки есе «Страх фрагментації» (1970) та «Відмінності» (1985), книгу для дітей «Товстогубий» (1978; перероблено на п'єсу в 1980), збірки оповідань «Любовні листи на синьому папері» (1974), «Шість неділь у січні» (1971), «Сказав старий молодому» (1978). У 1994 вийшла друком автобіографія «Наскільки я смію».
У 2006 драматург був посвячений у лицарі, отримавши звання сера.
Арнольд Вескер помер 12 квітня 2016 року в Брайтоні (Великобританія).
Твори
Критика
