Вірші про природу та рідний край, які змусять вас замислитися

З давніх-давен люди черпали натхнення у безмежній красі природи. Її велич і тендітність, її мінливість і постійність збуджували уяву, народжували щирі емоції та знаходили своє відображення у поетичних рядках.

Вірші про природу українських поетів – це не просто описи мальовничих пейзажів, це глибокі роздуми про життя, про місце людини у світі, про єднання з навколишнім середовищем. Автори – класики та сучасники, українські та зарубіжні поети – майстерно володіють словом, створюючи справжні шедеври, які захоплюють, зворушують, змушують замислитися.

Вірші про рідний край до сліз – це особлива сторінка української поезії. У них оспівується краса української землі, її неповторність, її багатство. Ці вірші пронизані щирою любов'ю до України, до її народу, її історії та культури.

Ліна Костенко, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина, Максим Рильський – ось лише деякі імена видатних українських поетів і поеток, які оспівали красу рідного краю у своїх творах. Їхні вірші стали безцінним скарбом української літератури, джерелом натхнення та патріотичного виховання.

Сучасні українські поети також не стоять осторонь цієї теми. Їхні вірші про природу та рідний край пронизані щирою любов'ю до України, тривогою за її майбутнє, вірою в її народ.

Українські вірші про природу – це запрошення до мандрівки мальовничими куточками України, до занурення у світ щирих емоцій та глибоких думок. Читайте ці вірші, і ви відчуєте красу української природи, її велич і неповторність, щиру любов до рідного краю, яка здатна об'єднати нас усіх.

Гарні вірші про природу для дорослих

Світ природи – це не просто мальовничі пейзажі, це джерело натхнення, мудрості та спокою. У ній можна знайти відповіді на найскладніші питання, відчути єднання з чимось більшим, ніж ми самі.

Вірші про природу для дорослих – це глибокі роздуми про життя, про місце людини у світі, про вічне. Сучасні вірші про природу змусять вас замислитися про красу навколишнього світу, про його тендітність, про важливість бережливого ставлення до природи. Вони подарують вам відчуття спокою та умиротворення, допоможуть впоратися зі стресом та негативними емоціями.

Читайте вірші про природу українською мовою, і ви відкриєте для себе новий світ, світ краси, мудрості та єднання з природою.

***
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

(Ліна Костенко)

***

Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерянин проблиски скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів…

(Ліна Костенко)

***

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

(Тарас Шевченко)

***

За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море: покриває

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,

Малую годину

Ніби серце одпочине,

З Богом заговорить...

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє тобі душу,

Й не знаєш, де дітись,

І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.

(Тарас Шевченко)

Давня весна

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

(Леся Українка)

«Стояла я і слухала весну…»

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

(Леся Українка)

Дрімають села...

Дрімають села. Ясно ще
осіннє сонце сяє,
та холодом осіннім вже
в повітрі потягає.
Темно-зеленії садки
дрімають вже без плоду,
і тихо гріються хатки,
і верби гнуться в воду.
Ще ліс не стогне тим важким
осіннім, довгим стоном,
і ще стрілою ластівка
звиваєсь над загоном.

(Іван Франко)

Гримить

Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу розкішная дрож пронимає,
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий,
І з заходу темная хмара летить –
Гримить!
Гримить! Тайна дрож пронимає народи,-
Мабуть, благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить…
Гримить!

(Іван Франко)

Гаї шумлять

Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Iздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду —
Зворушений.
Когось все жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,
Горить-тремтить ріка,
як музика.

(Павло Тичина)

Люби природу не як символ...

Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.

Вона — не тільки тема вірша
Або картини,—
В ній є висоти незміримі
Й святі глибини.

У неї є душа могуча,
Порив є в неї,
Що більший над усі пориви
Душі твоєї.

Вона — це мати. Будь же сином,
А не естетом,
І станеш ти не папіряним —
Живим поетом!

(Максим Рильський)

Цвітуть бузки, садок біліє…

Цвітуть бузки, садок біліє
І тихо ронить пелюстки,
Напівзабуте знову мріє,
Як помах милої руки.

У небі вітер кучерявий
Колише теплую блакить,
І на землі гойдає трави,
І затихає, й знов шумить.

І раптом схоплює на крила
Хвилясті співи журавлів, —
І давня казка, вічно мила,
Зринає крізь хвилястий спів.

(Максим Рильський)

Зворушливі вірші про природу для дітей

Природа – це дивовижний світ, сповнений таємниць і чудес. Вірші про природу для дітей допоможуть їм познайомитися з цим світом, дізнатися про його різноманіття, відчути його красу.

Вірші про рідний край для дошкільнят написані простою та зрозумілою мовою, вони насичені яскравими образами та цікавими сюжетами. Вони допоможуть дітям розвинути уяву, емоційний інтелект, любов до природи. Читайте ці вірші разом з дітьми, і ви подаруєте їм незабутні емоції та нові знання.

Бережи природу, друже!

Бережи природу, друже!
Вона вдячна буде дуже. 
Не ламай ти гілочок, 
Не зривай ти квіточок. 

Краще  у світ краси поринь,  
Де діброви та гаї, 
Де співають солов’ї. 

Стань єдиним цілим з нею, 
Наче з рідною душею. 

(Тетяна Прокоф’єва)

А я у гай ходила

А я у гай ходила
по квітку ось яку!
А там дерева — люлі.
І все отак зозулі:
ку-
ку!

Я зайчика зустріла,
дрімав він на горбку.
Була б його спіймала —
Зозуля ізлякала:
ку-
ку.

(Павло Тичина)

Щастя в лапках

Сіло сонечко на носик –
Щастя в лапках всім приносить.
Стало лоскотно дитині,
Сміх дзвінкий веселий хлинув.

Раптом сонечко здійнялось
І за хмаркою сховалось.
В небі сонечко живе,
Щастя в нього там росте.

(Ксенія Бондаренко)

Веселі хмаринки

Гуркотить-сіріє небо,
Вщух дзвінкий пташиний щебет.
Згуртувалися хмарини
Та й сміються без упину.
Вчитель-грім суворим став,
До хмаринок проказав:
"Краще б ви не хихотіли,
А дощем поля полили".
Розлетілися хмаринки
І посіяли краплинки.

(Ксенія Бондаренко)

Краплинка

Після подорожі спить
У воді краплинка.
Сниться крихітці блакить
І пухка хмаринка.

Промінь сонця пригорне
Крапельку маленьку,
На долонях підійме
До хмарини-неньки.

(Наталя Карпенко)

Дзвіночки

На дзвіночках не віночки,
А корони, як дзвіночки – 
І блакитні, і лілові,
І усі такі чудові!

Б’ють у дзвони тихо квіти,
Гомонять про все на світі!
Про сусідів іменитих,
Про комашок працьовитих.

Де дістали блиску зорі,
Чому дощ такий прозорий.
Звідки вітер прилітає,
Коли пташечка дрімає.

Хто фарбує квітам лиця,
Як з’являється росиця…
І про сонечко привітне,
Що у небі синім квітне.

(Наталя Карпенко)

Сонечко

Прокинулася Оля рано,
Та сонечко ще міцно спало.
Підбігла до свого віконця,
Гукати стала любе сонце.

— Прокинься, вже пора вставати,
Я хочу  зайчика спіймати,
Проміння заплести у коси,
Бо до бабусі іду в гості.

І сонце вмить із ліжка встало,
Люстерка в кошик  назбирало
І, одягнувши вишиванку,
Котилось обрієм до ранку.
 
Будило сонні самоцвіти,
Росою умивало квіти,
До Олі в гості завітало,
В косички небо повплітало.

(Інна Паламарчук)

Намалюю посмішку у небі

Сіре небо стиха нависає,
Ніби хоче розказать мені,
Що без сонечка красу втрачає,
І сумує, бо ідуть дощі.

Я ж дістану жовту парасолю,
Взую кольорові чобітки,
Заберу його журбу з собою,
Хай розвіють сум усі пташки.

Намалюю посмішку у небі,
А  рум'янець хмарки принесуть,
Хай  моє осіннє сіре небо
Сяє сонцем, бо його всі ждуть.

(Інна Паламарчук)

Красиві вірші про рідний край

Рідний край – це місце, де ми народилися, де зросли, де відчуваємо себе вдома. Вірші про рідний край – це оспівування його краси, його неповторності, його багатства. Вірші про рідний дім пронизані щирою любов'ю до України, до її народу, до її історії та культури.

Вони змушують нас замислитися про те, що значить бути українцем, про те, що ми повинні берегти й оберігати свою рідну землю. Читаючи ці вірші, ви відчуєте гордість за свою країну, за свій народ.

Над Дніпровою сагою

Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
І дружини і надії
В самотині посивіє!

Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —

А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають;

Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають.

(Тарас Шевченко)

Моя Україна

Моя Україно -
Краса неймовірна!
Люблю тебе вірно,
Рідненька країно.

За гори Карпати,
Величні вершини,
У горах строкаті
Поля -полонини.

Красу незабутню -
Садочки квітучі,
За силу могутню
Дніпра, його кручі.

Врожай, що родючі
Поля нам зродили.
За трави пахучі,
Що роси зросили.

За ліс, що цілюще
Повітря дарує.
За страви смачнющі,
Що ненька готує.

За люд працьовитий,
Завзятий, веселий.
За щирі, відкриті,
Гостинні оселі.

За дивну, чудову,
Оту -солов'їну, 
Вкраїнськую мову
Люблю Україну!

Люблю тебе щиро,
Колиско дитинства.
Хай буде щасливе
Твоє материнство!

Хай радісна пісня
Над краєм лунає,
Заграва досвітня
Хай сонечком сяє.

Хай родиться в полі
Добірне колосся.
Щоб в мирі й любові
Всім людям жилося!

(Наталія Паснак)

Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.

Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

(Тарас Шевченко)

Рідний край

Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна

(Платон Воронько)

Рідне

Україна – рідний край,
Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.

(Ярослав Скидан)

Сонячний дім

Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»

(Андрій Німенко)

Це моя Україна

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.

(Анатолій Камінчук)

Так любімо Україну

Матері ласкаві очі
і долоні рідні-рідні
вперше ти побачив, хлопче,
тут, у нашій Україні.
Білу хату, вікна сині,
сонце, ліс, потоки рвійні –
вперше ти побачив, сину,
теж у нашій Україні.
І стежина прибережна,
шлях широкий, друзі вірні –
все тобі відкрилось вперше
тут, у нашій Україні.
І тому, як рідну матір,
дорогу твою, єдину,
як весну, пісні крилаті –
так любімо Україну.

(Віктор Терен)

Мій край

Україна — край мій рідний
Від Кавказу по Карпати,
І веселий, і свобідний,
І великий, і багатий.
Де є в світі кращі ріки,
Як Дністер, Дніпро-Славута?
Хто покине їх навіки,
Тому в серці вічна смута.
Де є в світі кращі гори,
Де таке повітря свіже?
Де шумлять так гарно бори
І хвилює спіле збіжжя?
Де ясніше сонце світить,
Де гарніше зорі сяють?
Де ж солодше пахнуть квіти —
Як у нашім любім краї!

(Роман Купчинський)

Короткі вірші про природу, які надихають

Іноді для того, щоб відчути красу природи, не потрібно читати довгі вірші. Короткі вірші про природу, які написані лаконічно та виразно, можуть подарувати нам не менше емоцій, ніж довгі поеми.

Короткий вірш про рідний край змусить звернути увагу на те, що оточує нас щодня, на красу простих речей.

Ці вірші надихають нас на творчість, на нові звершення. Читайте ці вірші, і ви відкриєте для себе новий світ, світ краси та натхнення.

Калина

Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розпишися.
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки, як намисто.
Буде тобі, калинонько, дуже радо,
Коли глянеш в чисту річку - у свічадо.

(Марійка Підгірянка)

Зима наступає

Сіре небо, сіро-біла
низина —

Все кругом заворожила
тишина.

Сіра мла понависала
з верхів гір,

Біла ніч заколисала
весь простір.

(Марійка Підгірянка)

Пролісок

Пролісок тендітний
Сонце зустрічав,
Віченьки блакитні 
Вгору підійняв.

Сонце привітало
Квіточку ясну,
Щиро обійняло
Зірку весняну.

(Наталя Карпенко)

Незабудки

Блакитні незабудки
Розквітли навесні,
Ніколи не забуду 
Ці погляди ясні.

В них небо заблудилось 
І річечка стрімка.
Водою квіти вмились
З блакитного струмка.

(Наталя Карпенко)

Добридень тобі, Україно моя!

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

(Микола Сингаївський)

Підем, станем під тополі

Підем, станем під тополі.
Все летять, летять граки...
І танцює дощик в полі,
В боки взявшись,— іч який!

Дощик каже: — А я бризну! —
Каже льон: — А я росту! —
Діти кажуть: — Ми Вітчизну
Нашу любимо святу!

(Павло Тичина)

Березовий листочок

Іще не сніг і навіть ще не іній,
Ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
Куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
То пробіжить невидимий їжак…

(Ліна Костенко)

Краса природи — справжнє диво

Краса природи — справжнє диво.
Все неповторне і живе.
Де не поглянь, скрізь так красиво:
По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода.
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка ожива!

(Надія Красоткіна)

Чародійне слово

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
Вони такі під сонцем золоті!
Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
Хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
І він її ніколи не спійма.

(Ліна Костенко)

Туман над річкою розлився

Туман над річкою розлився,
Понад лугами вдаль поплив.
Зірками вечір засвітився,
І таємничий світ ожив.
Чарівна ніч шепоче казку,
А сонце розвидняє день,
Дарує нам тепло та ласку
І тисячі нових пісень.
Пелюстки розкривають квіти
І соловейко п’є росу.
Ми серед цього дива, діти,
Учімось бачити красу.

(Надія Красоткіна)

Сучасні вірші про Україну, які розчулять до сліз

Україна – це країна з багатою історією та культурою. Сучасні вірші про Україну – це оспівування її краси, її величі, її стійкості. Ці вірші пронизані щирою любов'ю до України, тривогою за її майбутнє, вірою в її народ.

Вони змусять вас замислитися про те, що відбувається в нашій країні, про те, як ми можемо їй допомогти. Читайте ці вірші, і ви відчуєте гордість за свою країну, за свій народ.

Я так свій край люблю несамовито 

Я так свій край люблю несамовито - 
Сади квітучі, вишиті луги,
Де кольорів весною, мов налито,
В цвіту черемхи сквери й береги.

Зіллюсь з красою Божою медово
В єдине ціле зграйно-молоде…
Заграють скрипалі вгорі казково,
І щастя в душу квітом упаде.

Я буду пить красу травневопінну,
Вдихать повітря чисте й неземне.
Нехай любов глибока і нетлінна
До скону літ не зраджує мене…

(Тетяна Лісненко)

Батьківщина

Наша незалежна, рідна Батьківщина,
Вільна і єдина, велика Україна,
Ти в нас одна, люба матінко наша,
Наймиліша серцю, найкрасивіша, найкраща!

Тисячі віршів присвячені тобі,
Найродючішій в світі нашій рідній землі,
Хай береже тебе Бог, й кожен з нас,
Молиться за тебе увесь час.

Бо все життя тебе б’ють за те, що ти непокірна,
Ти ж не ділишся навпіл, ти неділима!
Завжди обираєш шлях правди й свободи,
Наша сильна держава, ти непоборна!

(Інга Квітка)

Моя країна – Україна

Моя країна – ненька Україна!
Ці вимовляю з гордістю слова!
Тут світ чарує пісня солов’їна,
Господар землі густо засіва.
Моя країна – батьківщина жита.
А отже, жити нам у ній віки.
Тільки б навчитись цій землі служити -
Як їй служили славні козаки.
Моя країна сильна і багата –
Це зрозуміли Раша, світ і Бог.
Ми навчимося й правдоньку кувати,
Розбудимо у дітях ту любов,
Що всіх вестиме на борню за волю,
Що, як вода, потрібна для життя.
Й здобудемо для себе гідну долю,
Не буде де «російського сміття»!

(Ганна Верес-Демиденко)

Мій дім – це мій край на ім’я Україна

В мурахи – мурашник, у сонечка – небо,
У крапельки – хмара, у білки – дупло. 
Нора чи гніздечко… Та кожному треба,
Щоб в рідній домівці затишно було.

Усі в цьому світі тримаються хати, 
В якій народився, де гріє любов, 
Що щедро посіяли батько і мати,
Де квітне стежина, якою пішов. 

Тому навесні повертається пташка
Із теплого вирію в рідні краї.
Тому і ведмідь, і маленька комашка
Так ревно боронять кордони свої. 

Мій дім – моя міць, оберіг  і родина, 
Мені наймиліша моя сторона.
Мій дім – це мій край на ім’я Україна.
Вона в моїм серці назавше одна.

(Наталя Карпенко)

Про нашу Україну

Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!

(Марія Познанська)

Батьківщина

Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.
Журавлі над лугом
Крилять рівним клином.
Будь природі другом,
Будь природі сином.

(Анатолій Камінчук)

Усе моє, все зветься Україна

Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

(Ліна Костенко)

Слава Україні!

Будьмо єдині, добрі друзі.
Бог бачить правду і людей.
Стане кінець оцій напрузі, 
Шумних від пострілів ночей.

Ми сильні духом, тілом, Богом.
Сильні свободою, мечем.
Соборність усього народу
Гартується, із кожним днем.

Ми спокій будемо тримати,
Терпіння, єдність і слова.
З молитвою применшим втрати,
Врятуєм воїну життя.

Хай лине всюди солов'їна!
Всевишній Неньку береже!
Слава Героям України!
Вкраїнське військо — надміцне!

(Борчук Сергій)

Єдина Україна

Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу,
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір’я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.

(Дмитро Чередниченко)

Україна – наш рідний край

Сучасні вірші про Україну до сліз допоможуть нам краще пізнати свою країну, її історію та культуру. Вони змусять нас замислитися про те, що значить бути українцем, про те, що ми повинні берегти й оберігати свою рідну землю.

Україна – наш рідний край, це місце, де ми народилися, де зросли, де відчуваємо себе вдома. Ми повинні любити свою країну, пишатися нею та робити все можливе для її процвітання. Нехай ці вірші стануть для вас джерелом натхнення та любові до України!

Читайте ці вірші своїм дітям, щоб вони з дитинства знали та любили свою Батьківщину. Даруйте ці вірші друзям та знайомим, щоб вони відчули красу та велич України.