Ірина Жиленко. Сивина засмученим лебедем...
Сивина засмученим лебедем
Крилами упала, голосить.
Виправдалось байдуже небо:
Треба, жінко, треба, бо осінь.
Розум зрозумів, не розсердивсь,
Очі зрозуміли, не просять.
Тільки нерозумнії серпні
Плачуть-голосять...
І бунтує липа на розі.
Пахощі жбурляє безсило.
Треба, липо, треба, бо осінь.
Зустрічай лебедицю білу...