Втрачена коштовна спадщина України: історія Перещепинського скарбу
На берегах річки Ворскла поблизу села Мала Перещепина на Полтавщині у 1912 році було знайдено унікальний скарб, який згодом отримав назву Перещепинський. Цей комплекс предметів 6-7 століття, що складається з понад 70 кілограмів золота та срібла, вважається однією з найбагатших і найцінніших знахідок середньовічних коштовностей в Європі. Скарб має не лише величезну історичну цінність, але й оповитий таємницями, які й досі хвилюють уяву дослідників та любителів історії.
Історія знахідки
29 травня 1912 року на околиці села Мала Перещепина на Полтавщині 12-річний Федір Деркач, пасучи худобу, несподівано натрапив на піщаному пагорбі на дивне провалля. Розгрібши пісок, він з подивом виявив жовту металеву посудину, схожу на глек з двома ручками.
Федір покликав на допомогу старшого на два роки друга Карпа Маджара. Разом вони обережно витягли знахідку з піщаного полону і сховали її неподалік, біля мальовничого озерця. Не стримуючи цікавості, хлопці продовжили розкопки, покликавши на допомогу матір Федора. Ця знахідка стала початком неймовірної історії, яка назавжди змінила життя хлопців та долю села.
Вісті про неймовірну знахідку Федора Деркача миттєво розлетілися селом. Мати хлопця, не гаючи часу, повідомила про це волосне правління. Селяни, охоплені жадобою скарбів, кинулися до пагорба, сподіваючись поживитися золотом. Натовп, немов хижі птахи, оточив місце знахідки, хаотично розриваючи землю в пошуках "щасливих" артефактів. Ще до приїзду офіційних представників влади частина скарбу вже була розграбована й назавжди зникла серед селян.
Більшість знахідок, на щастя, вдалося врятувати від розграбування. Селяни "у рядно" позбирали артефакти й перенесли їх до поліційної канцелярії. Про цю неординарну подію негайно повідомили губернським урядовцям у Полтаві. Зрозумівши вагу знахідки, ті передусім надіслали термінове повідомлення голові Імператорської Археологічної комісії графу Олексію Бобринському.
Не зволікаючи, Полтавське губернське земство відрядило на місце події відомого місцевого археолога Івана Зарецького. З Петербурга ж до Малої Перещепини прибув делегат від Археологічної комісії - уродженець Сумщини, працівник Ермітажу Микола Макаренко.
Якби не самовіддана праця цих двох науковців, цінний скарб, напевно, потрапив би до рук "чорних" археологів. Їм вдалося врятувати артефакти, описати їх та перевезти спочатку до Костянтинограда (сучасне місто Красноград на Харківщині), а потім до Полтави. За розпорядженням імператора Миколи II, скарб зрештою був доставлений під охороною до Археологічної комісії у Петербурзі.
Коштовності з глибин історії: що приховував скарб?
Згідно з описом Миколи Макаренка, скарби знайшли у піску на ділянці розміром близько 1,5 на 1,5 метра, на глибині від 20 сантиметрів до 1,2 метра. Як розповідали учасники пошуків, предмети були розташовані таким способом: зверху лежали золоті та срібні кубки разом зі скляними келихами з тонкого зеленкуватого скла; нижче - тарелі, глечики й інші предмети, які частково стояли або напівлежали навколо великої амфори. Поруч знаходилися предмети озброєння, кінське спорядження та інші дрібніші знахідки.
Перещепинський скарб вражав своїм багатством та різноманітністю. Він складався з 17 золотих та 19 срібних посудин візантійського, іранського та "варварського" походження. Найбільш вражаючим експонатом цієї колекції є висока (48,5 см) позолочена срібна візантійська амфора, яка важить майже 8 кілограмів. Її ручки виконані у формі дельфінів, а тулуб прикрашений смугами рослинного орнаменту. Ця амфора була першою знахідкою хлопчиків-пастушків.
Особливу увагу фахівців з мистецтва привернуло срібне блюдо Патерна - єпископа міста Томи, що знаходилося на узбережжі Чорного моря, яке датується рубежем V-VI століть. Ця таця виготовлена з деталей різних часів: пізніше дно з величезною монограмою Христа поєднується з вінцями-крисами, які на два століття старіші.
Серед іранських предметів унікальним вважається блюдо царя Шапура, яке зображує сцену царського полювання. На жаль, воно збереглося лише у фрагментах.
До складу скарбу також входять 69 візантійських золотих монет-солідів, викарбуваних за правління імператорів Маврикія Тиберія, Фоки, Іраклія, Іраклія та Костянтина (641-646 рр.), Іраклія та Іракліона (632-641), Константа II (641-648). 26 монет з цього набору були частиною масивного намиста, а 33 використовувалися для нашивання на одяг.
Крім монет, до цієї групи предметів належать браслети, прикраси (пряжки, накладки, наконечники) кількох поясних наборів, фрагмент шийної гривни, золоті персні, бубонці, сережка з підвіскою та інші артефакти. Одним із символів влади, що знаходилися в скарбі, був золотий скіпетр.
Особливу цінність серед згаданих прикрас становлять золоті персні. На їхніх щитках викарбувані монограми власників - Кубрата та засновника болгарської династії Дуло - Органи. Розшифровку цих монограм здійснили австрійські науковці Й. Вернер та В. Зайбт, а також дослідниця В.М. Залєська.
Крім цього, скарб містив позолочені та срібні елементи кінського спорядження, зброї та захисного обладунку.
Загальна вага предметів із коштовних металів перевищувала 70 кг, з них 20 кг припадало на золото, а 50 – на срібло.
Окрім коштовних предметів, серед речей скарбу знаходилися також зотлілі шматки дубових дощок, 250 квадратних золотих платівок (імовірно, прикрас дерев'яного саркофага), а також залишки перетрухлої шовкової тканини коричневого кольору.
Аналіз цих артефактів дозволив зробити висновок, що Малоперещепинський скарб - це не просто колекція ювелірних виробів, а предмети з поховання надзвичайно впливової та знатної особи, котра жила на території сучасної Полтавщини.
Хто власник: монограми, що розкривають таємницю
Вже понад століття точиться наукова дискусія щодо того, кому саме належало це поховання. З моменту перших газетних повідомлень про знахідку в 1912 році висловлювалися різні, не завжди підтверджені, припущення. Зокрема, скарб ототожнювали з дарами візантійського імператора Никифора Фоки київському князю Святославу, а також з артефактами антів.
Сьогодні більшість дослідників, спираючись на висновки німецького археолога Йоахима Вернера, котрий вивчав скарб у 1980-х роках, схиляються до думки, що Малоперещепинське поховання належить хану Кубрату. Цю теорію підтверджують монограми на золотих перснях, які збігаються з монограмами Кубрата та його предків. Протягом 632 - 665/668 років він правив Великою Булгарією, яка охоплювала степові простори сучасної України.
Вселенський патріарх Никифор так описував Кубрата: "Спочатку цей смаглявий чоловік був васалом кагана аварів, але згодом вигнав їхніх представників зі своїх земель, розширивши межі володінь від Кавказу до Дніпра. Його держава звалася Великою Болгарією. Прийнявши титул кагана, Кубрат-булгарин вирішив охреститися, щоб відмежуватися від сусідніх диких племен".
За правління Кубрата Велика Булгарія уклала союз з візантійським імператором Іраклієм, розгромила на Кавказі військо іранських правителів Сасанідів та звільнилася від гніту аварів. Близько 665 року (за іншими даними – 668 року) хан Кубрат помер. Вважають, що його поховали саме в околицях сучасної Малої Перещепини. З його смертю припинила існування і Велика Булгарія, а її території нащадки Кубрата поділили на п'ять частин.
Під тиском хозар один із синів Кубрата, Аспарух, привів своє плем'я на землі сучасних Румунії та Болгарії, де 679 року заснував Перше Болгарське царство. Тюрки-протоболгари доволі швидко асимілювалися з місцевим слов'янським населенням, перейнявши його мову. Так розпочалася історія балканської Болгарії та болгарської нації. І хоча Кубрат не брав безпосередньої участі у створенні балканської Болгарії, його вважають об'єднувачем, який заклав підвалини болгарської державності. Найімовірніше, скарб з Малої Перещепини слугує нагадуванням про минулу велич булгар.
Доля скарбу
Після ретельного наукового вивчення малоперещепинські артефакти було вивезено до Петербурга, де вони поповнили експозиційні колекції імператорського Ермітажу.
На жаль, не всі артефакти з Малої Перещепини потрапили до музею. Частина, переважно дрібні предмети, розійшлася по руках учасників несанкціонованих пошуків. Їхні сліди губляться на антикварних ринках та в колекціях приватних шанувальників старовини в Києві, Одесі, москві та за кордоном.
Артефакти, які селяни почали продавати до інших міст, зрештою опинилися в колекції відомого київського колекціонера Богдана Ханенка. Згодом він передав цінні предмети науковцям, які переправили їх до Ермітажу.
Варто зазначити, що й російська столиця не лишилася осторонь. У травні 1913 року київська газета "Маяк" писала: "За Перещепинський скарб Археологічна комісія виділила полтавському губернаторові 45 000 рублів. Половину цієї суми мали передати перещепинському сільському товариству, на землях якого знайшли скарб, а другу – двом хлопцям, які його виявили".
Цікаво зазначити, що після 1912 року село Мала Перещепина почало стрімко розвиватися. З'явилися нові охайні хатини, більшість жителів придбала худобу, оновила сільськогосподарський реманент. Деяким людям пощастило знайти й зберегти коштовні вироби зі скарбу, які вони згодом продавали ювелірам, зубним технікам та іншим.
Існує інформація, що обидва "відкривачі" скарбу стали успішними сільськими господарями, ймовірно, завдяки отриманим коштам. Федір Деркач прожив довге життя і помер у Полтаві в кінці 1960-х років. А от Карпа Маджара, який володів млином, волами та кіньми, у 1930-х роках "розкуркулили" та депортували до Сибіру.
Боротьба за повернення спадщини
Перещепинський скарб - це безцінний скарб, який проливає світло на ранню історію середньовічної Європи та свідчить про велич і багатство Великої Булгарії. Переживши буремне XX століття, Перещепинський скарб і досі залишається в Ермітажі. Сучасна росія, особливо в умовах путінського режиму, не поспішає повертати його на рідні терени. Цікаво, що ще у 1932 році науковці намагалися повернути ці безцінні артефакти до Української рср, але їхні зусилля виявилися марними. Скарб залишається заручником політичних і бюрократичних перешкод, слугуючи символом втраченої спадщини та предметом суперечок.
Наразі єдиним способом ознайомитися з окремими елементами Перещепинського скарбу поза межами російського музею є антикварні приватні збірки. Іронія полягає в тому, що ці колекції здебільшого сформовані з предметів, знайдених місцевими селянами, які у травні 1912 року брали участь у розкопках.
Перещепинський скарб несе в собі неоціненну історичну інформацію про події минулого. Ці артефакти є свідками падіння Аварського каганату, історії Хозарії, зародження нової європейської держави Болгарії, а також долі Ірану та Візантії. Усе це робить скарб не лише важливим історичним джерелом, але й символом багатовікової культурної спадщини.
Важливою складовою історії Перещепинського скарбу є й те місце, де він був знайдений. У селі Мала Перещепина встановлено пам'ятник на честь хана Кубрата, з яким пов'язують цю знахідку. Музей, створений на місці розкопок, знайомить відвідувачів з історією скарбу та його значенням для України.
