Анна-Марія Джеон. Чому я маю брехати про своє минуле?
Чому я маю брехати про своє минуле?
В серці моєму глибокі сліди,
Чому я маю розфарбовувати
Чорні спогади, що гнітять, як бридь?
Страждання моє — це частина мене,
Воно шепоче в тиші, навчає любити,
Той, хто боїться тих болючих тенет,
Не зможе колись справжнім серцем любити.
Від шрамів не тікаю, приймаю їх,
Вони — мої уроки, мої дороговкази,
Справжня любов рідкісна, як витвір з місяця,
Де світло і тінь переплітаються в фрази.
Тож не буду я жити в обмані,
Власні переживання — це сила моя,
Я відваги вчуся, в кожному стражданні,
Чи то щастя, чи сльози — я буду собою завжди.
