Зіняк Олександр. Вірні друзі поета

Не є у світі друзів краще
Ніж поетові собакі дві 
Розумні, хитрі і кмітливі
І лагідні завжди вони.

Якщо людина вірить в Бога
То пес той вірить лиш йому
Маха хвостом і ложить лапи
На коліна все йому.

Вірність собак є непохитна
Єдине в світі створіння це
І безкорисливими друзями
Є для поета понад усе.

Котрі ніколи не покинуть
Не зрадять нашого митця
І залюбки сидіти будуть
Окрай письменного стола.

В багатстві, бідності, хворобі
Вони залишиться завжди
Вони родину невибирають
Бо вибирають лиш все їх.

І люблять вони тебе найбільше
Та навіть більше чим життя
Ніколи щастя ти некупиш
Якщо не купував щеня.

Собака нас втішає в смутку
Й дивується коли сидим
Відкриті очі, безглуздий погляд
І сверлим дірку у стіні..

І пси ці ма чудову якість
Пам'ятати все добро
Охороняти від напастей
Сам дім, поета і майно.

Сміливість, розум і завзятість
Всі риси пітбулі об'єдна
Люблять  вони нашого поета
Іще з маленьких літ, щеням.

Тепер підбулі уже дорослі
 А очі добрі і блищать
Як бачать вони поета зранку
То нумо високо стрибать.

Якщо не любите собак ви
То ви не любите життя
І вірних вам аж до безтями
Немає в світі другана.

Якщо є рай то й там собаки
Бо переплетене життя
Й клубок розплутати безсмертя
Не зможе сам і сатана.

Вогонь в каміні в холодні ранки
Тай у довгі вечора
Лежать собаки, і письменник
Складає нового вірша.