Василь Симоненко. Цар Плаксій та Лоскотон (скорочено)

Колись у країні Сльозолий головним був цар Плаксій. Голова у нього була мов бочка, а очі – ніби кавуни. У цього царя було три сини Плаксуни та три доньки (Нудота, Вай-Вай та Плакота).

Родина Плаксія щодня лише стогнала і плакала. Ще й усім дітям своєї країни Цар наказав плакати. Йому подобалося пити їх сльози, це був його улюблений напій.

Сміх же був під забороною. Та добрий дядько Лоскотон «ходив по всій країні і носив з собою сміх в розмальованій торбині. І усюди, «де він появлявся, зразу плач там припинявся».

Плаксій зневажав Лоскотона, бо той зневажав царські закони. Гвардія царя Плаксія, у якій служили забіяки, розшукувала дядька Лоскотона, але знайти не могла. Тому цар Плаксій обіцяв тому, хто спіймає Лоскотона і «його посадять у льох…» дозволити одружитися з однією з царських дочок- Нудотою.

Капітан Макака, підданий царя, мріяв стати його зятем. Макака спіймав Лоскотона і цар почав підготовку до весілля. Незважаючи на постійний кепський настрій, Плаксій радів, бо арештував Лоскотона.

У цей час доброго та веселого Лоскотона звільнили із в’язниці батраки й робітники.

На царському весільному банкеті усі скакали й од щастя гірко плакали (лиш так вони вміли радіти). Раптом на банкеті з’явився Лоскотон і почав лоскотати царя. Плаксій так сміявся, що аж луснув від сміху.

Сини Плаксія та три царівни після смерті батька-царя «навтьоки у чотири бігли боки», а люди в країні Сльозолий живуть весело й зараз.

Біографія

Твори