(1818–1848)
Емілі Бронте – письменниця трагічного світовідчуття. Як і всі романтики, вона живе у постійному розладі з існуючим світопорядком. Не бачачи шляхів його зміни, вона цілком відкидає цей світоустрій. Тільки поетичне натхнення надає сенс її існуванню, лише у творчості знаходить вона порятунок від навколишнього духовного убожества.
Вихід із трагедії життя для письменниці — у вірі у незнищенність та свободу людського духу та в пантеїстичному культі природи. У її поезії життя природи причетна до всього того, що відбувається в її духовному світі. Зображення природи є метафорою психологічного стану ліричного героя.
У світовідчутті Емілі Бронте було пристрасне бажання змінити дійсність: її романтизм був поривом до кращого майбутнього, до торжества справедливості. Романтична одухотвореність, лірична поетичність, культ пристрасті як стихійного прояву природи, людини, трагічне світовідчуття увійшли у свідомість Е. Бронте завдяки творчості Байрона.
Твори
Критика
Знайшли помилку або виникли питання?
Напишіть нам.
Поділитися