Григорій Косинка
Григорій Косинка|
Головна тема майже всіх оповідань Г. Косинки — українське село революційних та перших пореволюційних років. Письменник всю увагу зосереджує (і це характерна риса його новел) на душевних переживаннях, на глибоких чуттєвих враженнях від навколишнього середовища. Чарівне косинчине слово магічно впливає на читача, який проймається психологією героя. Ранні твори відзначаються романтичним пафосом, напруженим динамізмом, квапливим темпом авторової розповіді, ліричним забарвленням. У творах відсутні довгі описи, які б хоч на мить стримували увагу читача від безпосереднього сприймання руху. Мова новел образна, стисла, короткі, уривчасті діалоги влучно передають гостроту змальованих ситуацій, кожна фраза до краю напружена. Г. Косинка глибоко засвоїв класичні зразки соціально-психологічної новели М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника, С. Васильченка, А. Тесленка, М. Черемшини, досконало оволодів цим жанром і дав українській літературі й свої оригінальні зразки. Напружений динамізм, глибока драматизація факту, стислий виклад, образність, проникливий ліризм і тонкий гумор — характерні ознаки косинчиної новели. Природа в косинчиній новелі невіддільна від внутрішнього світу героя, розкриває його психологічний стан. Мова письменника зачаровує своєю красою, співучістю, ритмічністю, багатством і різноманітністю тропів, особливо порівнянь. Г. Косинці досить одного-двох штрихів, щоб читач виразно уявив якусь рису або й цілісність характеру героя. Звідси ота стислість викладу, лаконізм фрази, коли кожне слово передає усю свою сутність, несе найбільше навантаження. Як і всі імпресіоністи, Григорій Косинка не втручався в життя своїх героїв, не ідеалізував їх, не осуджував і не виступав моральним суддею. Людину Косинка любить такою, якою вона є, - складною, непричепуреною, часто непривабливою у своїх вчинках. Твори Критика
|
Поділитися