(1814-1870)
Творчість Амвросія Лук’яновича Метлинського виступає як увічнення кодової системи національної романтичної культури, як новий світ художнього слова і є плідним матеріалом (через розкриття формально-значеннєвої організації його змісту) для «прочитання» внутрішнього коду українського романтизму.
Оскільки відроджувана українська національна ідея з’ясовує свої естетичні потенції насамперед у поетичному слові, то доробок А. Метлинського є також вдалим джерелом для дослідження національної духовності на даному етапі її розвитку.
Відслідковуючи розмаїті прояви національного духу, А. Метлинський одним із перших здійснював спробу окреслити народний характер. Прикметно, що вже він, простежуючи тонкий ліризм переживань, що його виявляє українська пісня, наголосив на переважанні емоційно-чуттєвих рис у національній психології. Автор наголошував, що визначальним чинником української характерності є кордоцентризм, а тому розглядав національну ментальність у його річищі.
Візія України в А. Метлинського - трагічна. Джерела цього трагізму у відчутті поетом-патріотом кризи народу, який втрачає свою глибинну пам’ять, і суспільства, яке ще не здатне відродитися. У символічному ключі поет говорить про пробудження нації від летаргічного сну.
Твори
Критика
