17-09-2023 31

Андерсон Шервуд (Sherwood Anderson)

Шервуд Андерсон

(1876–1941)

Через усю творчість Шервуда Андерсона проходить тема самотності, ізольованості людей одне від одного. Не знаючи діючих шляхів до зміни світу, герої Андерсона можуть висловити свій протест лише у втечі від нього - мотив, що не випадково займає таке велике місце у творчості письменника.

Головним об’єктом своєї творчості Ш. Андерсон обирає життя американської провінції, переважно Середнього Заходу. Він порушує питання про долю простої «маленької» людини. Звичайно життя у провінційних містечках зображувалося в американській літературі в ідилічних тонах, але письменник змінює ці тони, перетворюючи їх у картини життя Америки, сповнені пороку й нещастя. Ставлячи своїм завданням правдиво показати долю самостійної або не зрозумілої суспільством маленької людини, Андерсон переніс центр ваги на її внутрішні переживання, відмовився від штучного сюжету і стандартних образів - головна своєрідність новелістики письменника. У своїх новелах Андерсон спирався на традиції психологічного оповідання класиків американської літератури - Н. Готорна, Г. Мелвіла й особливо М. Твена.

Вражаючі майстерність і точність, з’єднані з глибоким філософським змістом, вимогливий відбір життєвого матеріалу, місткість художньої деталі, віртуозне підпорядкування своїм цілям значеннєвих і звукових багатств рідної мови, інтонація оповідання - довірча і розкута, робить Андерсона воістину неперевершеним у правдивому зображенні Середнього Заходу.

Біографія

Твори

Критика