Користуючись загальнонародною мовою свого часу, Лепкий відбирав, комбінував слова відповідно до свого світобачення, об'єднував їх у своєрідну історично та естетично виправдану систему. Можна з певністю сказати, що твори Лепкого посідають визначне місце в історії української літературної мови. Мова Лепкого позначена високим інтелектуалізмом, у ній відбився колорит епохи початку XX ст. Наростання ліричного сприймання дійсності навіть у неліричних творах і жанрах літератури, прагнення посилити емоційний вплив мистецтва зумовлюють своєрідне образне слововживання у прозових творах. Персоніфікуючи (уособлюючи) реалії природи, Лепкий у своїх творах надає їм функцій живих істот. Завдяки цьому досягається розуміння спільності всього живого на землі, його взаємозалежності і взаємообумовленості. Це надає художньому мовленню автора глибокого ліризму й філософського звучання. Письменник прагнув позбавити українців комплексу меншевартості, розвинути у них "гармонійне співділання" матеріального і духовного стану. Для цього, на його думку, необхідно вивчати національний характер, зберігати мову, традиції, віру, духовність - все те, що складає особливість кожного народу і творить основу єднання культурних народів. Твори Критика
|
27.04.2016
338
Богдан Лепкий
07.09.2020
645
07.09.2020
135
06.09.2020
260
05.09.2020
360
18.08.2020
835
16.08.2020
210
16.08.2020
394
27.04.2016
770
27.04.2016
586
27.04.2016
1604
27.04.2016
16869
27.04.2016
2770
27.04.2016
2160
27.04.2016
30485
Популярне
Вибір редакції











