(1916–1986)
Творчість Сіда Чапліна невіддільна від того краю, в якому він народився, виріс і почав писати. Із цього краю він черпав свою силу.
Твори С. Чапліна вражають тактом відбору, незвичайною м'якістю і теплотою малюнка, вмінням розповісти про страшне і трагічне стримано і з великою гідністю. Уже в ранніх новелах відчувається тонкий і м'який гумор Чапліна, вже тут мужність перед суворою правдою поєднується з величезним співчуттям до людини, її страждань, її важкої долі. Немає в них ні якої-небудь сентиментальності, ні тенденційності, що нерідко відрізняє розповіді про робітників, їхнє життя і боротьбу.
Новели Чапліна багато чому вчать без натиску і дидактики — насамперед тому ні з чим не порівнянному братерству, яке народжується у важкій, небезпечній праці, тій своєрідній величі більш ніж скромних героїв — «людей із селища», яких він зображує у їхньому труді.
Людина у Сіда Чапліна завжди «звучить гордо». Контрасти не підкреслені і водночас відчутні, коли зображуються ті, хто працюють, і ті, хто за ними стежать і примушують. Але все без зайвих плакатних акцентів. Новели Чапліна позбавлені політичної тенденційності, водночас позиція автора цілком очевидна.
Твори
Критика
