18-05-2023 37

Флобер Гюстав (Gustave Flaubert)

Флобер

(1821–1880)

В умовах роздвоєності між дійсністю, що усвідомлюється як вбивчо нікчемна (все-таки тут відчуваються сліди романтичного світовідчуття: недарма ж письменник любив іменувати себе «старим романтиком») і в той же час агресивна, нахабна, яка заявляє права на особистість художника, і мистецтвом, що дає задоволення тільки в рідкісних випадках Гюстава Флобера підтримувало розвинена самосвідомість, відчуття свого художнього і людського значення.

Дві провідні ідеї Флобера – необхідність художнього синтезу та бажаність руйнування тогочасної дійсності. Головна антиномія флоберовської творчості: протиставлення мистецтва й оточуючого письменника життя, самих принципів їх існування. Але найпарадоксальніше тут те, що Флобер у своїй долі — ніби всупереч собі — примирив це протиріччя.

Флобер у юності жадав краси, що він, загалом, розумів як романтично-декоративне оформлення життя. У зрілі роки він мріє про твір, позбавлений подій та авторської присутності, про книгу, яка існуватиме лише силою стильової єдності, яка ніби не залежить від письменницької волі.

Найважливішим завданням для Флобера — і творчості, і життя — стає вироблення стилю, збереження його чистоти.

Біографія

Твори

Критика