(1821–1880)
В умовах роздвоєності між дійсністю, що усвідомлюється як вбивчо нікчемна (все-таки тут відчуваються сліди романтичного світовідчуття: недарма ж письменник любив іменувати себе «старим романтиком») і в той же час агресивна, нахабна, яка заявляє права на особистість художника, і мистецтвом, що дає задоволення тільки в рідкісних випадках Гюстава Флобера підтримувало розвинена самосвідомість, відчуття свого художнього і людського значення.
Дві провідні ідеї Флобера – необхідність художнього синтезу та бажаність руйнування тогочасної дійсності. Головна антиномія флоберовської творчості: протиставлення мистецтва й оточуючого письменника життя, самих принципів їх існування. Але найпарадоксальніше тут те, що Флобер у своїй долі — ніби всупереч собі — примирив це протиріччя.
Флобер у юності жадав краси, що він, загалом, розумів як романтично-декоративне оформлення життя. У зрілі роки він мріє про твір, позбавлений подій та авторської присутності, про книгу, яка існуватиме лише силою стильової єдності, яка ніби не залежить від письменницької волі.
Найважливішим завданням для Флобера — і творчості, і життя — стає вироблення стилю, збереження його чистоти.
Твори
Критика
- «Боварізм» як вічний конфлікт між ілюзією та реальністю
- Гюстав Флобер (До 150-річчя з дня народження)
- Гюстав Флобер: «...немає прекрасних думок без прекрасної форми і навпаки» (Матеріали до вивчення «Пані Боварі», «Виховання почуттів», «Саламбо»)
- Метаморфози процесу канонізації: Гюстав Флобер і його роман «Пані Боварі»
- Образ Шарля Боварі в романі Г. Флобера «Пані Боварі»
- У полоні романтичних уявлень, або Обережно: боварізм (за романом Г. Флобера «Пані Боварі»)
