(1901-1975)
Вміння побачити й відкрити людину, збагнути її душу й піднести на височину, гідну цього великого звання, — визначальна риса творчості видатного майстра української прози, одного з основоположників української літератури 20 століття — Івана Юхимовича Сенченка. Серед його різноманітної літературної спадщини, багатої на такі людинознавчі відкриття, чи не найцікавішою сторінкою є «червоноградський цикл» оповідань та повістей.
Сприймаючи дійсність у всій її неодновимірності, письменник підходить до літератури як до живої історії. Він бере факти безпосереднього життя, то з болем, то з любов’ю пропускає їх крізь своє серце, прагне до кінця розібратися в них.
Манера письменникової оповіді спокійна, плавна, невибаглива, але за цією позірною простотою відкриваються незмірні глибини людських емоцій і переживань, максимальне смислове навантаження кожної фрази. Через конкретні життєві характери, психологію персонажів, взяту в тісному зв’язку з соціальними обставинами, І. Сенченко показав те глибинне, основне у долі свого народу, що завжди було джерелом його моральної сили. У вже, здавалося б, відомому і ще раз пережитому письменником заново, відчуваємо биття його живого серця, щире, правдиве слово про долю людини і світу.
Твори
Критика
