(?-1646)
Зміни, що активно заходили в польському суспільстві у 17 ст., відбились і на українському культурно-релігійному процесі, адже Україна перебувала у складі Речі Посполитої. Орієнтація релігійного життя на окрему особистість, властива новій бароковій духовності, виявнюється й у збірці «Перло многоцінноє» Кирила Транквіліона-Ставровецького.
Збірка «Перло многоцінноє» в українському літературознавстві традиційно розглядалась як поетична. Вірші Ставровецького перевидавались і служили об’єктом досліджень, тоді як прозова частина збірки залишалася поза увагою, хоча саме вона ще на початку 20 ст. вважалася найбільш популярною і поширювалася в рукописах.
Страждання і спокута своїх гріхів - це те, до чого закликав Ставровецький. У християнстві традиційно моральність завжди ототожнюється з самою сутністю буття людини. Для автора моральність пов’язана зі спасінням, подоланням смерті, що складає вихідну етичну проблему Церкви: не умоглядне вдосконалення характеру, а свобода від будь-якої формальної оцінки.
Емоційна напруга викладу, візуальність образів отця Кирила були спрямовані на досягнення «стану «розпаленого» серця, як першоумови розуміння», тому що важко говорити з байдужим про важливе.
Твори
- Епіграма
- На старожитний герб ясне освенцоних і вельможних іх милостей княжат Корецьких
- Прироження грифа хто хоче познати
Критика
