Біографія Кирила Транквіліона-Ставровецького
Кирило Транквіліон-Ставровецький – український православний і греко-католицький освітній та церковний діяч, архімандрит Чернігівський, поет, учений, друкар, видавець – народився в селі Ставрів Волинського воєводства в Речі Посполитій (нині Млинівського району Рівненської області в Україні).
Наукові праці Кирила Транквіліона-Ставровецького містять інформацію з різних галузей науки, а літературні твори продовжують традиції І. Вишенського. Відомості про походження, дитинство та молодість ученого практично відсутні, так само як і про те, де він здобув освіту і прийняв чернецтво. Його біографія невід’ємно пов’язана з науково-освітньою та суспільною діяльністю.
З початку XVII ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький виступав як один із провідних діячів Львівського братства. Відомо, що в 1589-1592 викладав слов’янську та грецьку мови у Львівській братській школі, був учителем видатного лінгвіста того часу, автора першого словника енциклопедичного типу Памви Беринди.
У 1592 через утиски єпископа Гедеона Балабана, братство розпустило своїх учителів і відіслало Кирила Транквіліона-Ставровецького до Вільно, де він працював у школі Віленського братства. До 1615 відомостей про нього немає. На цей час він уже став ієромонахом і брав участь у виданні «Псалтиря», який побачив світ у друкарні Львівського братства на початку 1615.
У 1615-1626 просвітитель вів мандрівне життя, працював у Львові, на Волині, в Замості. Саме в ці роки вийшли такі значні його твори, як «Зерцало богослов’я», де подано першу в українській богословській літературі догматичну систему, та «Євангеліє учительне…», за яке автор зазнав переслідувань. Собор української православної ієрархії на чолі з митрополитом Іовом Борецьким засудив працю, постановивши : «Тих книжок ново написаних Кирилового “Євангелія учительного” нікому з православних і побожних християн в церквах і домах не тримати, ні читати, ні купувати, а хто зачне… такі хай будуть прокляті». На знак протесту Кирило Транквіліон-Ставровецький перейшов в унію і став архімандритом Євецького монастиря в Чернігові. Незадовго до смерті він видав збірку віршів «Перло многоцінне», яка стала вагомим внеском до скарбниці української поезії того періоду.
Кирило Транквіліон-Ставровецький помер у 1646 році в Чернігові.
Найбільший інтерес з педагогічної точки зору викликає праця «Зерцало богослов’я» (1602, 1618). Водночас вона містить філософські погляди автора, зокрема на реальний та ірреальний світи, що не менш цікаво як свідчення реконструкції уявлень представників освіченої частини суспільства.
Основний сенс життя Кирило Транквіліон-Ставровецький вбачав у повсякденній праці на користь людей. Він засуджував лінощі, невігластво, неробство, вважаючи, що «бездіяльність всілякого зла вчителька». Звертав увагу на те, що з ранніх літ життя й діяльність людини має супроводжувати і скеровувати освіта. Тих, хто не розуміє значення освіти, він порівнював зі сліпими: «Як сліпий сонця не бачить, так неосвічений світлом премудрості гребує». Учений також підкреслював, що знання й наука ніскільки не суперечать справжній простоті й скромності.
Близько 1619 Кирило Транквіліон-Ставровецький видав «Євангеліє учительне, або Слова на недільні та святкові дні». Ця праця відродила традиції культової ораторської прози Київської Русі. Основний зміст «Євангелія учительного…» — роз’яснення християнської догматики й моралі. Разом з тим автор яскраво зображував епізоди сучасного йому життя. Він засуджував жорстокість і немилосердність у ставленні шляхти до простого люду, панів до селян, з болем писав про утиски православної церкви, про випадки зловживань представників духовенства. Він ідеалізував демократичні засади раннього християнства, називав сучасне суспільство «темним Вавилоном», на зміну якому має прийти «новий Єрусалим», коли будуть відновлені демократичні суспільні принципи. Завдяки цим елементам твір набув певного соціального та національного звучання, в ньому відчувався вплив ідей Реформації. Саме ці елементи праці викликали роздратування високих духовних і світських осіб. Критика влади, церкви й панівних порядків за умов тимчасового компромісу в Речі Посполитій, який мав місце в тогочасний період, була небажаною.
Характерно, що «Євангеліє учительне…», як і деякі інші праці Кирила Транквіліона-Ставровецького, присвячене шляхетним особам, зацікавленими у розвитку освіти, адже вони брали на себе значну частину витрат за друкування навчальної літератури. Це свідчить про зародження в Україні традицій меценатства в галузі освіти, яке досягло найвищого розквіту в ХІХ ст.
Освітньо-педагогічні погляди Кирила Транквіліона-Ставровецького, що випливали з народної практики виховання, сприяли поширенню освіти, становленню шкільництва та книжництва в Україні.
Моральні норми, сформульовані вченим, базувалися на біблійних заповідях, але мали гостру соціальну спрямованість. Його роздуми про природу і світ готували підґрунтя для наступного етапу розвитку природничих наук наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Практична діяльність і праці допомагали утвердженню прогресивних ідей у підготовці підростаючих поколінь до життя, а також боротьбі за національне визволення й моральне вдосконалення суспільства.
Твори
- Епіграма
- На старожитний герб ясне освенцоних і вельможних іх милостей княжат Корецьких
- Прироження грифа хто хоче познати
Критика
