(1558-1625)
Одним із найяскравіших майстрів художнього слова в Англії за часів Ренесансу традиційно вважають письменника-єлизаветинця Томаса Лоджа. Талановитий прозаїк і драматург, віртуозний поет і здібний перекладач, він залишив чималий творчий доробок: шість романів, дві драми, декілька поетичних циклів, низку памфлетів, релігійно-філософські трактати і переклади.
Його сміливі художні експерименти в царині стилю відіграли надзвичайно важливу роль у становленні романного жанру в Англії, а поетичний талант високо оцінили ще сучасники.
Зберігаючи прихильність до «високого» стильового різновиду роману, письменник звертається до осмислення актуальних проблем, насичуючи успадковану від великих попередників форму «romance» новою проблематикою, іншим змістом. Серед відомих англійських романістів - Дж. Лілі, Ф. Сідні, Т. Неша, Р. Ґріна, Т. Делоні - Лоджа вирізняє, перш за все, явний інтерес до художнього освоєння історичної тематики, модної в драматургії кінця XVI ст.
Поряд з інтересом до реальної й легендарної історії протягом усієї творчості незмінною залишається прихильність Томаса Лоджа до пасторальної тематики.
Твори
Критика
