(1900–1949)
Марґарет Мітчелл зуміла вийти у своєму романі на один рівень із найкращими фахівцями-професіоналами за глибиною аналізу, проникнення в суть подій.
Суперечка двох світів, патріархального і буржуазного, Півдня і Півночі, яка показала, що далеко не завжди і не в усьому правда на боці останнього, — на Півдні США був не менш гостра, ніж будь-де. Гострота цієї суперечки відчувається і на сторінках «Звіяних вітром». Роман загалом збудований на таких контрастах, «опозиціях».
Тут є «велич» і падіння, відновлення, земля як вічне джерело оновлення, тут почуття незахищеності перед ворожими вітрами контрастує з атмосферою парника, небезпечні пригоди, ризик — із затишком та стабільним побутом тощо. Книга сповнена архетипів (розрахованих на потаємні і в той же час однакові у всіх душевні струни), смислів та двозначностей.
Головний висновок роману досить недвозначний: система цінностей, відкинута, зім'ята, напіврозчавлена маршем гіганта, містить у собі чимало Півночі.
Твори
Критика