(1907-1944) У поезії Олега Ольжича (як і в його особистості) постійно поєднується історик, археолог і революціонер, що своє життя підпорядковує єдиній меті — служінню своїй Батьківщині, своєму народові і кожен свій вчинок підпорядковує цій меті, незважаючи на небезпеки. Можна наголосити на двох моментах творчості Олега Ольжича. Перше — це, сказати б, подолання дистанції між зовнішнім світом і світом художнього твору, шлях «заглянути у казку». Сам автор часто в той чи інший спосіб показує читачеві те віконце, крізь яке він заглядає з того світу, що серед нас, до того, що в ньому. По-друге, і сучасників, і пізніших дослідників творчості поета вражала скупість його поетичного вислову, яка криє у собі великий заряд потамованої емоційної й інтелектуальної напруги. Начеб випадково схоплений жест, момент потоку вулиці чи застигла картина природи ховають у собі натяк на те, що лежить за тими вирваними з якогось широкого контексту митями, станами, натяками. Твори
Критика
|
26.10.2024
11175
Олег Ольжич
27.09.2024
7608
30.08.2021
884
30.08.2021
634
30.08.2021
632
30.08.2021
609
30.08.2021
290
29.08.2021
305
29.08.2021
183
29.08.2021
256
29.08.2021
284
13.12.2016
429
13.12.2016
507
13.12.2016
452
13.12.2016
2612
13.12.2016
2676
13.12.2016
5666
13.12.2016
9952
Популярне
Вибір редакції











