(1907-1944) У поезії Олега Ольжича (як і в його особистості) постійно поєднується історик, археолог і революціонер, що своє життя підпорядковує єдиній меті — служінню своїй Батьківщині, своєму народові і кожен свій вчинок підпорядковує цій меті, незважаючи на небезпеки. Можна наголосити на двох моментах творчості Олега Ольжича. Перше — це, сказати б, подолання дистанції між зовнішнім світом і світом художнього твору, шлях «заглянути у казку». Сам автор часто в той чи інший спосіб показує читачеві те віконце, крізь яке він заглядає з того світу, що серед нас, до того, що в ньому. По-друге, і сучасників, і пізніших дослідників творчості поета вражала скупість його поетичного вислову, яка криє у собі великий заряд потамованої емоційної й інтелектуальної напруги. Начеб випадково схоплений жест, момент потоку вулиці чи застигла картина природи ховають у собі натяк на те, що лежить за тими вирваними з якогось широкого контексту митями, станами, натяками. Твори
Критика
|
26.10.2024
11197
Олег Ольжич
27.09.2024
7617
30.08.2021
888
30.08.2021
642
30.08.2021
636
30.08.2021
613
30.08.2021
294
29.08.2021
309
29.08.2021
188
29.08.2021
265
29.08.2021
288
13.12.2016
434
13.12.2016
511
13.12.2016
456
13.12.2016
2617
13.12.2016
2681
13.12.2016
5672
13.12.2016
9959
Популярне
Вибір редакції











