(1920-1996)
У межах символістичного стилю Олег Зуєвський спромігся створити лірику вишукану й оригінальну.
Зуєвський фіксує поетичним словом значно менше, ніж знає і почуває. Перед нами закодовані імпульси емоцій, думок, переживань. За понад 50-річну творчу працю О. Зуєвського в царині української поезії поглиблювалася його культура «шифрування» пережитих почуттів у поетичних образах, але суть залишалася сталою.
Поет недоговорює і ніби запрошує нас до співавторства, до роботи власної фантазії, не доводячи образи до межі, за якою повне нерозуміння і тексту, і контексту. З його поезії до нас – десятки «чому?», «хто?», «як?», але на них завжди є відповідь – і то захоплююча, емоційна, несподівана, завжди інтелектуально наснажена. Індивідуальні рефлексії О. Зуєвського не залишаються поза межами наших переживань і викликають відгук у душі.
Твори
Критика
