Олег Зуєвський. Отут її незаймана хода
Отут її незаймана хода –
У нерозтлінній розкоші спокою.
Старіє час... А ти її такою
Зустрінеш знов, де провесна й вода.
Малюнком не назвеш її краси,
Бо сніг розтанув, а вона - як мрія:
Кладе вінок на щедрий сплет коси
І зором воскрешати світ уміє.
Твори
Критика
