12-02-2020 Олег Зуєвський 294

Біографія Олега Зуєвського

Олег Йосипович Зуєвський – український поет, перекладач, професор університетів у США та Канаді, член літературних об'єднань ОУП «Слово» та НСПУ – народився 16 лютого 1920 року в містечку Хомутець Миргородського повіту на Полтавщині в родині вчителя.

Після розлучення батьків виховував хлопця глибоко віруючий дід (так само колишній учитель), та вже в одинадцять років онук розкуркулених переїхав до Лубен, де жив у родичів. З 1936 навчався у Харківському технікумі журналістики, в якому одним із викладачів був славнозвісний Ю. Шевельов. Відомий цей заклад і тим, що його студентами тоді були майбутні письменники Олесь Гончар, Б. Бережний, Валентина Ткаченко.

З 1939 до початку Другої світової війни О. Зуєвський навчався в Комуністичному інституті журналістики у Харкові. Дебютував як поет публікаціями у піонерській газеті «Юний ленінець», в альманаху Інституту журналістики та в «Літературному журналі». Посилаючись на свідчення Ю. Шевельева, М. Слабошпицький у статті «Поет для поетів» наголошує, що вже у студентські роки О. Зуєвський «був заглиблений в «алхімію слова» і творчо дозрівав під знаком стихійного символізму».

Під час війни й німецької окупації молодий літератор опинився в Миргороді, де працював в окупаційній газеті «Миргородські вісті», виступав там зі статтями та в жанрах поезії й прози.

З двадцятирічного віку по суті розпочалася нова сторінка життя О. Зуєвського. Примусово вивезений до Німеччини поет разом з дружиною Людмилою потрапляє до табору переміщених осіб в Аугсбурзі, де бере активну участь у літературному житті, стає членом МУРу, друкується в табірній періодиці («Наше життя», «Нове лицарство», «Вітання»), у редагованому Ю. Шевельовим журналі «Арка».

Серед емігрантів О. Зуєвський найшвидше знайшов ідейно-естетичне порозуміння з літературознавцем та перекладачем В. Державиним та поетом Михайлом Орестом (Зеровим). 1947 року вийшла друком перша поетична книжка О. Зуєвського «Золоті ворота» (до слова - жодної історичної аналогії до київської пам’ятки образ не має, це, по суті, символічний образ «брами до щастя»).

1949 року письменник, як і більшість мурівців, переїжджає до Америки і кидає якір у Філадельфії. Там заробляє на хліб фізичною працею, а вечорами слухає курс славістики в Пенсільванському університеті. Захистивши докторську дисертацію з питань художнього перекладу, О. Зуєвський викладав російську мову та літературу в університетах США у Фордгамі та Ротгерсі, проте щойно в Канаді у місті Едмонтоні при університеті Альберти з’явився КІУС - Канадський інститут українській студій, - О. Зуєвський переїжджає до Канади, де викладатиме літературу.

Друга збірка поета «Під знаком Фенікса» (1958) вийшла так само у Мюнхені, хоч автор на той час мешкав уже в Америці. Дослідники літератури відзначають стильовий поворот О. Зуєвського до герметичного письма вже з цього часу, а два поетичні цикли «Парафрази» та «Кассіопея», написані у 70-ті й 80-ті роки (публікації в «Сучасності»), вважають окремими невиданими книгами, що в них уже не лишилося й сліду символізму.

О. Зуєвський був членом Альбертської ради українського мистецтва, і світ сюрреалістичного живопису, до «інтерпретованих» колажів з якого вдається він у своїх творах (наприклад: «Голуб серед ательє» - 1991 р. і, відповідно, картина Рене Магрітта «Складний перехід»), значно більше, ніж поезія, надихає його у герметичних чудернацьких візіях. Сальвадор Далі, Едвард Мунк, Рене Магрітт, Пабло Пікассо, Поль Гоген, Анрі Матісс, Марк Шагал і найбільше Ієронім Босх є натхненниками невтішних роздумів поета про абсурдність і трагедію людини у світі.

У зрілі роки поетові відкрилася, за визначенням Шевельова, «містика в щоденному», і він свідомо «емігрував» у світ культури, вдаючись до численних парафраз зі Стефана Малларме, Емілії Дікінсон, Тодося Осьмачки, Оскара Вайльда. Щодо першого, то в КІУСі 1991 року видано було повний переклад поезій С. Малларме з передмовою та примітками О. Зуєвського. Дослідник і фанат свого естетичного ідола, перекладач доскіпливо простежує впливи С. Малларме на творчість М. Драй-Хмари, М. Вороного, Д. Загула, М. Рильського, М. Зерова, Ю. Клена та ін.

О. Зуєвський відвідував Україну в часи по утвердженні незалежності держави і зустрінутий був тепло й гостинно.

Олег Зуєвський помер у 1996 році в Едмонтоні (Канада).

Після смерті поета його донька Тамара Зуєвська подарувала Києво-Могилянській академії понад чотири з половиною тисячі томів із його особистої бібліотеки. Це й україномовні, й російськомовні, й англомовні видання з літературознавства, критики, художньої літератури, мистецтва, теорії художнього перекладу тощо, видання «мурівців» (1946-1947), наукові видання американських та канадських університетів і навіть вітчизняні, тутешні, придбані Зуєвським під час гостювання в Україні.

Поетичні збірки:
Золоті ворота (1947)
Під знаком Фенікса (1958)
Голуб серед ательє (1991)
Вибране. Поезії. Переклади (1992)
Кассіопея. Парафрази (К. Журн. «Дніпро», 1993)
Парафрази (1993)
Обіцянка радости (1995)
Кассіопея (1995)