(1712–1778)
Жан-Жак Руссо, один із найяскравіших представників французького Просвітництва XVIII ст., залишив по собі надзвичайно помітний слід в історії європейської естетичної, філософської та художньої думки. З його ім’ям пов’язують зародження такого ідейного руху, як руссоїзм, що охопив своїм впливом не тільки західноєвропейські, а й слов’янські літератури, які в кінці XVIII — на початку XIX ст. почали активно самостверджуватися в загальноєвропейському літературному процесі.
Автор «Роздумів про науки і мистецтва» (1750), «Роздумів про походження і підстава нерівностей серед людей» (1755), «Суспільної угоди» (1762), Руссо виступив прибічником радикальних перетворень суспільного життя, висунув ідею демократичної конституції та республіканської форми правління. Мораль суспільства, на його думку, безпосередньо залежить від форми суспільного устрою, а відтак для того, щоб змінити людину, треба принципово змінити основи суспільного буття. Тому не дивно, що в своїй творчості письменник приділяє особливу увагу проблемам виховання особистості (роман-трактат «Еміль», 1762), обстоюючи думку про те, що виховання повинно розвивати ті риси характеру людини, що закладені в нею природою.
Твори
Критика
- «Діалоги: Руссо судить Жан-Жака» як частина сповідального циклу Ж.-Ж. Руссо
- Жан-Жак Руссо і діячі української культури
- Жан-Жак Руссо і руссоїзм в Україні
- Жан-Жак Руссо і українська література
- Принцип народного суверенітету в «Суспільному договорі» Жан-Жака Руссо: спроба критичного аналізу
- «Природна виразність» і «виразна природність» мистецького життя Ж.-Ж. Руссо