11-03-2017 173

Василь Барка

(1908-2003)

Василя Барку вважали поетично безпосереднім і органічним письменником, для якого не існує межі між манерою письма та висловом.

Відсутність межі між свідомою та несвідомою творчістю, нероздільність артистичного позування та поетичної безпосередності або дистанційованість від риторичних способів висловлювання й цілковита залежність від них не підлягали в поезії В. Барки однозначному визначенню, бо були гротескним цілим.

Поет твердив, що він не є символіст, що в нього нема символізму як напрямку, а є тільки символи. Ці символи, що охоплюють цілий космос, природній і надприродній, проникають у любовну лірику й додатково з’єднують її в одну цілість.

Барка грався поетичними мовами і літературними традиціями, свідомо «фліртував» з ними. В основу створених ним образів і поетичної мови покладено літературні традиції, започатковані в українській народній творчості, в творчості представників українського середньовіччя, європейського ренесансу, європейського та українського бароко.

Біографія

Твори

Критика