(1936-2021)
Хист Віктора Женченка розвивався, огранювався зрілістю в річищі традиційної української поезії, що живилася й нині живиться від Шевченкових джерел. Вдале поєднання історичного й сучасного начал надавало творчості активного автора етичної та естетичної природності, яку лише почасти деформували занадто тверді громадянські акценти.
Воднораз автор уміє і зіставляти, і протиставляти різні погляди, переконання, настрої, поєднувати реальне та ірреальне, бачити навіть в ілюзіях проростання раціонального зерна.
Високі епітети у віршах В. Женченка в основному стосуються неминущих моральних та духовних цінностей, любові до рідного краю, народу, віри в те, що саме вона й лише вона окрилює людську долю.
Твори
Критика
