Володимир Дрозд

(1939-2003)

Володимир Дрозд прагнув дивитися на життя й оцінювати його крізь морально-етичну призму, тобто специфічно людську сферу суспільних взаємин, де людина існує як конкретна жива індивідуальність у її натуральних, неабстрагованих стосунках з оточенням.

У ставленні до природи В. Дрозд іде далі поетичного замилування, «співпереживання» з нею. Перед нами безсумнівна тенденція до первісного одухотворення предметного світу, характерна, як одна з його рис, для сучасного художнього мислення і породжена глибинними процесами розвитку гуманітарної культури в умовах небувалої технізації життя.

Письменник спостеріг цікаве психологічне явище — своєрідну суперечність між існуванням і свідомістю, між існуванням у собі та існуванням для себе, між інерцією життєвого руху і необхідністю зрозуміти власне буття, щоразу відкривати світ наново.

В. Дрозд глибоко й гуманістично трактував проблему особистого і суспільного, вбачавши основу гармонії людини і суспільства у високому духовному розвиткові особистості, в демократичності та емоційній безпосередності її світовідчування, у розпросторенні конкретно-людського до меж загальносуспільного.

Біографія

Твори

• Білий кінь Шептало
• Вовняний білий светр
• Ирій

Критика

• Крізь призму сучасності
• Літературні декорації та живі парості таланту (Оповідання Володимира Дрозда)
• Поетика умовності у В. Дрозда