(1910-1942)
Євген Фомін лишив нам яскраву поетичну спадщину, хоча й прожив усього 32 роки. Життя його — це шлях мужньої людини і поета. За своє коротке життя Фомін випустив у світ дванадцять книг поезій і поем. Є. Фомін — співець рідної природи, патріот своєї Батьківщини, свого народу. Передусім він славить людину. Лірика його сповнена віри в світле майбутнє.
Євген Фомін — життєрадісний, душевний лірик. У його яскравих інтимних пейзажах завжди живе людина. Душа ліричного героя поезій Фоміна наповнена весняним кипінням, розливом молодих сил. Здебільшого любовні вірші і вірші-пейзажі написані Фоміним в короткій, але блискучій формі ліричної мініатюри. Поетичні картинки, вихоплені з життя, постають перед читачем відчутими, обдуманими, пережитими поетом. Він написав немало в цьому жанрі: «Дніпро», «Хмарина», «Елегія», «Сиваш», «Море», «Дитинство».
Вірш «Асканія-Нова» (1936) один із шедеврів пейзажної лірики. Чудові образи, які дають зорові, слухові, відчуттєві враження, примушують читача разом з поетом переживати красу таврійського степу. У «величній природі» його очі бачили радість, а серце відчувало нескінченну пісню життя. Останні слова можна сказати і про інші пейзажні твори Фоміна, зокрема, цикл сонетів «Алтайська дорога», вірші «Пейзаж», «Хмарина», «Море».
Твори
Критика
