Світлана Патра. Вчитель, який змінив моє життя

Чи все смачне – солодке?

Це були шалені 90-і. Час, коли у наш сірий пострадянський світ увірвалася вона. Яскрава і метушлива красуня Реклама. Вона обривала фільми та серіали на найцікавішому, але ще не встигла остогиднути до самих печінок. Рекламували тоді все – від горілки до «тампаксів», від «юпі» до «МММ». Це вже потім реклама всім остогидне, а ми зрозуміємо, що не всій рекламі можна довіряти. А зараз – надворі 90-і. Мені – 10-11 років. Я з мамою і сестрою кудись їду, вже і не згадаю, куди саме. Найголовніше – дія відбувалася на вокзалі.

В одному з кіосків я побачила те, що давно мене зацікавило. Попкорн! У своїй яскравій упаковці він манив мене і притягував. Реклама по телевізору переконувала мене, що це дуже смачно. Я була наївною дитиною і думала, що якщо смачно – значить солодке! Довго я вмовляла маму купити того попкорну. Нарешті, вона здалася. Жаданий попкорн у мене в руках!

Раз пробую. Другий пробую. Ще раз пробую... Солоне! Солоне і дуже солоне!!! Що це таке??? Чому не солодке??? Отаке от у мене було перше розчарування від реклами. Як я тоді не розплакалася – дивуюся.

Мама пізніше говорила, що на моєму обличчі все було написано. Все розчарування та зруйновані «солодкі» надії. Отак реклама навчила мене двом речам:

1. Не все смачне – солодке. Хоча, попкорн я по справжньому так і не полюбила, однак серед улюблених страв таки є солоні, а не лише солодкі. :)
2. Реклама не завжди говорить правду. Так, смак попкорну мене розчарував, та все ж ця історія спонукала мене менше вірити рекламі.

Прийде час і я багатьом речам перестану довіряти. І припиню дивитися телевізор. Але це вже інша історія.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»